Сьогодні Велесова ніч.
Найтонша грань у році між світом живих і світом мертвих. Запаліть свічку біля вікна і лишіть до ранку – аби душі ваших предків знайшли дорогу на гостину.
Накрийте стіл, приставте стільці і почастуйте їх, поговоріть з ними, вони ж бо прийшли до вас у гості…
Цей звичай – запалювати свічки в ніч на 1 листопада — уперше, тридцять років тому, коли у нас ніхто й поняття зеленого не мав ні про який Геловін, я побачила на Закарпатті – там їх, коли стемніє, запалюють на кладовищах.
Містичне видовище – сотні свічок тремтять і похитуються в повній темряві та тиші, вихоплюючи з мороку хрести, імена і зображення тих, чиї душі у цей день гостюють тут.
Запалюючи свічку, уявіть, що стоїте серед степу чи на високій горі, уявіть, як ви повільно повертаєтеся назад і раптом бачите нескінченне число людей, що стоять за вашою спиною.
Обличчя найближчих вам — це ваші батьки, дідусі та бабусі. Деякі з них живі, деякі вже померли. Скажіть усім їм слова подяки. Пообіцяйте їм, що в пам’ять про них ви обов’язково зробите що-небудь прекрасне і обов’язково будете жити повним життям, дихати на повні груди, любити всім серцем.
І любіть. І мрійте.
Велесова ніч все почує і дасть вам те, чого просите.
Галя Плачинда
