Вчора, 16-го, був у супермаркеті. Жінка на касі, котра завжди розмовляла російською, мовила:
«Нажміть, пане, будь ласка, пін-код».
«Натискаю», – кажу.
«Дякую. На вашу покупку зніжка дев’ять грівен».
«Спасибі», – кажу.
«І ми дякуєм, що обираєте наш магазін. Приходьте знова».
«Обов’язково прийду, – кажу. – У вас гарна українська мова».
«Ой! – зашарілася. – Я стараюся, але не все получаєцця…»
«Нічого, – кажу, – все вийде, якщо хотіти».
«Так хочецця…» – щиро всміхнулася.
А нам як хочеться, подумав я. Сотні років чекаємо. Ми і наша мова. Нічого, все вийде. Не одразу, не так легко, не скрізь, але вийде. Бо за нами – Закон і українські пророки.
Мирослав Дочинець
