Парадокс «Стріли Зенона» полягає в тому, що стріла, яка летить — нерухома, бо кожен проміжок часу вона має рівне собі положення, конкретну точку координат, тобто перебуває в стані спокою.
Подібно до пущеної стріли і кожному з нас вочевидь видається складним оцінити себе і своє життя у динаміці. Іноді нам здається, що ми застигли і закам’яніли якогось менту і нікуди не рухаємось. Нам здається, що сьогочасне паскудство триватиме вічно, бо ми завжди мислимо фрагментарно. Але це – омана, це всього лише когнітивне упередження, бо день незворотньо змінюється іншими днями і… стріла летить.
Іноді наша стріла візьме і поцілить в якусь жабу, і нам здається, що ми – приречені, і вже мусимо тепер неодмінно йти або повзти «у ногу» з тою жабою. І це знову – омана. Бо достатньо лишень перестати вірити в цю казку як виявиться, що можна розвернутись і йти зовсім в інший бік.
Навіть у найзастигліші і найпаскудніші періоди життя стріла часу продовжує летіти. І вона неодмінно потягне нас за собою, з минулого у майбутнє, бо така її природа.
Головне — не опиратись і не триматись за корчі. І це дає нам надію на посутні зміни і неймовірно полегшує життя. Все стає можливим. Поки стріла летить.
Володимир Гевко
