Пішла від нас назавжди моя, наша подруга Наташа Голишева — на її батьківщині, в Кременчуці, її на переході збила автівка, вона померла в лікарні від травм… Такі от сьогодні ранкові гіркі новини.
Вважалося, що ми дружили з моїм однокурсником Михайлом. Але уявити без Наталі їхній гостинний дім неможливо — душею дому була саме вона. Вона не лише абсолютно неперевершено готувала, але й була глибоко ерудованою, начитаною жінкою, з якою цікаво було розмовляти, як кажуть німці, «про бога і про світ». Тому вона була не просто «дружиною друга», а самодостатньою особистістю, із своїм баченням великих і малих проблем.
В нас є чимало спільних фотографій — Мишко любив фотографувати і фотографуватися, а бачилися ми, попри відстані, частенько. Я вибрав цю: ми сидимо в Маркклеебергу в грецькому ресторані і піднімаємо келихи за дружбу, за здоров’я, за довгі літа…
З «довгими літами» не судилося ні йому, ні їй… Давайте пом’янемо добрим словом цих чудових людей!
Віктор Тимченко
