Що ми знаємо про цю тваринку? Та багато що. Всюдисуща і балакуча Вікіпедія насипле вам стільки всього: і що біга цей симпатяга — дай Бог кожному при такому зросточкові: до 11 кілометрів на годину. І що серце у нього — як фацький двигун: 200 ударів на хвилину. І що легко носить на собі кількасот солідних швейних цехів — 10 тисяч голок! І що полює всяку вредну комашню, гадів та гризунів. На оце привернімо ласкаво увагу, бо далі наведу надважливий факт, Вікіпедією поки що не заскрижалений. Але сполучений з отими об’єктами полювання безпосереднім причинно-наслідковим зв’язком.
Daily Archives: 16 Листопада, 2021
Народжений у професійне свято
Саме 16 листопада 2016 року, у день, коли країна вшановує працівників радіо, телебачення і зв’язку, Віктор Огне’вюк, ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, підписав наказ про створення нового структурного підрозділу університету – Інституту журналістики. Отже, маємо законну календарну нагоду привітати сьогодні студентів та викладачів із їхньою першою «п’ятирічкою»!
З «довгими літами» не судилось
Угода з совістю Ірини Вільде
Не знаю чому, але так сталося, що роман Ірини Вільде «Сестри Річинські» я прочитав лише тепер. Чув про нього ще в сімдесятих. У Львові про «Річинських» точилися доволі гарячі дискусії, чей, у кожній інтеліґентській родині. Цей величезний за обсягом твір обговорювали і мій батько з матір’ю («Як та Ірена Вільде відразливо зобразила священника!!! А ще ті її безличні похвальби руским!!!»), навіть тримав його у руках, гортав, але так і не знайшов часу, щоби прочитати.
Подія у лазні (радіо 40 літ тому)
Сьогодні — День працівників радіо, телебачення і зв’язку, і я всіх причетних вітаю, і пригадую той час, коли ми мали радіо проводове, яке було складовою колективу районної газети. Відповідальний працівник за цю ділянку роботи у штаті редакції був кореспондентом-організатором радіомовлення. Тож він брав активну участь у творенні газети і, звичайно ж, підпорядковувався редакторові райгазети.
Білі починають і програють або Суспільство тотальної недовіри
Традиційні цінності для українців виявились міфом на кшталт золота Полуботка. Солодкий інфантильний самообман для людей, котрі не хочуть бути в реальності. Традиційні цінності в Україні – лише ще одна теорія змови. Якби в сущому українському суспільстві справді існували декларовані традиційними цінностями риси – чесність, благородність, відкритість, сміливість, то ми б не мали такої тотальної кризи довіри.
Батуринські «приписки» В’ячеславу Чорноволу
В газеті «День», яку я шаную і читаю, є стаття Ярослави Різникової «До річниці знищення Батурина», на яку мушу відреагувати. Авторка пише: «У 1992 році відразу після відновлення Незалежності завдяки голові Народного Руху України В’ячеславу Чорноволу й товариству «Просвіта» було започатковано традицію вшановування жертв Батуринської різні».