Відзнаку імені Володимира Боденчука «Журналістика і Спорт» Сергію Савелію ми мали вручити два роки тому. Однак Сергій хворів і приїхати на вручення не зміг. Не склалося з тієї ж причини і через рік. Ми передали Сергію нагороду десь три тижні тому. Він перетелефонував і ми довго розмовляли. Про друзів і колег, про плани — «Журналістську весну» і футбольний матч, де він знову буде в образі Гулліта, як колись…
Те, що сталося з Євробаченням, може статися і з енергетикою, і з авіаційною, космічною галуззю, навіть політикою — якщо їх захоплять ініціативні аматори без базової професійної освіти, які не розуміють кінцевої мети своєї позапрофільної діяльності.
Ми — настільки співоча нація, що на Євробаченні нас уже сахаються! В селі, коли до співу діло дойде, то люди забувають і випивать, і їсти. Нема коли. Так і вертаються додому. Наспівані… Голодні, тверезі, злі… В мого покоління головна проблема така: як правило, ніхто не знає жодної пісні далі першого куплєта…
«Товариші інваліди творчости», я, звісно, розділяю думку, що «мама твереза» — то рідкісна графоманщина, себто сам текст, проте мова об попмузиці, яка за визначенням є загальнодоступною, охоплюючи всі види навіть не музики, а музикування, тобто аж ніяк не надається до текстового аналізу, бо текст тут є вторинним компонентом.
Не час зараз для глибокого аналізу «євророзваг». Адже в українців задача зараз абсолютно інша. Тому буквально кілька слів. Пісенний конкурс Євробачення давно перестав бути конкурсом пісенним. Тобто, знівелювалось значення як пісні, так і виконавця (вокаліста, артиста).
Чимало авторитетних людей (і в музиці, і в поезії) вже висловили свою точку зору на нинішній фінал Євробачення, і їх «вердикт» був здебільшого негативний – від критики тексту пісні українських виконавців до «сатанинських» ноток в самому фінальному шоу.
Як на мене, цього разу Україна на Євробаченні все зробила правильно — і пописалася дуже достойно. Десь так і має презентуватись на світових майданчиках країна, яка відбиває unprovoked genocidal war: не роздираючи на собі виразок на чужому весіллі, щоб не псувати гостям апетиту, – і водночас не забуваючи на повен голос нагадувати присутнім, за чий кошт вони тут бавляться, поки за кількасот км звідси ллється кров.
Хочеться, щоб діти співали про світле та радісне!!! Але сусідня країна змусила наших дітей пізнати біль, втрати, страх… Я завжди плачу, але й радію, що є за кого воювати! Шкода, що на Євробачення відправляють не тих, кого треба…
Колядки, щедрування, місяць роботи на колгоспному току, гра в духовому оркестрі на похороні — так ми заробляли собі на наше дитяче життя… На початку літа були абрикоси. Наш спільний з бабою бізнес. Я рвав, баба продавала «на трасі»…
На білому засніженому полі стоїть зелений Будда,
А навколо сніг все та сніг – ні усмішки, ні зорі,
А навколо всі люди поснули – один залишився Буддою,
Позеленів від печалі, пожовтів, почорнів.
І я упертий маленький чоловік іду босий
по білому полю.
