Культура

Літературний совок: на лижах по асфальту

Про це відомо було й раніше, але в пресі віднайшов лиш тепер: затверджено журі з державної премії імені одного письменника. За совкових часів подібні «журі» призначалися в такий спосіб: голова журі — секретар ЦК, обкому чи райпарткому; заступник — голова обл чи райвиконкому; секретар — знаменита заврайоно чи директорка кадебешного училища…

І далі члени журі — голова колгоспу «40 років без врожаю»; ударник з промкомбінату «Червоний лапоть», завгосп колорадо-жуковської академії, гвардії капітан окупаційної (чапаєвської, наприклад) дивізії; комсорг чорноморського шельфу; старша піонервожата нижньозачіплянської школи для глухонімих…

Жоден із цих членів журі ніякого стосунку до будь-якого преміального змісту не мав.

Так само «виглядає» і склад журі згаданої премії імені згаданого письменника: жоден член того журі не опублікував про нього хоча б отакеньку брошуру.

Всіх підібрано «по понятиям». Можна собі уявити якість роботи оної структури. Буде рухатись, як на лижах по асфальту, наспівуючи: «Наш паровоз вперьод леті — в коммунє остановка»

Михайло Наєнко

P.S.
Конгеніальний діагноз нашої знищеної, затюканої незмінними злісними підприємливими «смотрящими» духовності… Все, навіть національна ідея, перетворена на клановий бізнес за відпрацьованими за роки незалежності схемами, з відкатами і договорняками, з відмиванням безсоромним тих же бюджетних грошей.
Серед групки так званих «нац. авторитетів», які сидять роками на добре оплачуваних з бюджету та діаспори громадських інституціях, стає національним спортом бузинівське чи бузовірське плювання на все, що вважалося од віку народними святинями і символами.
І це сьогодні, коли йде війна, коли знову стоїть перед Україною питання бути чи не бути, все переводиться на словоблудство.
Головне — гроші! Головне, нахапатись і розчистити місця собі під монументи на Байковому, і в історії літератури…
Уму нє постіжімо…
А братія чесна мовчить собі, вилупивши чесно очі, лиш шепоче пересохлими вустами, як мантру: «коли ви нажеретеся?».
Отакі виникли ремінісценції…
Простіть, кому не до шмиґи….

Галина Тарасюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери