Суспільство

Сиворівський яр, де перегиркуються чорні круки

Виходиш із батьківської хати і одразу як дитину окутує тебе різними пеленками той старий мудрий яр. Влітку — то запашні пеленки медової липи і п’янкого чебрецю. Навесні — то пеленання пташиним співом і вечірнім троскотанням цвіркунів.

Восени — окутування трошки прілим запахом опалого листя і найсумнішим димком, який ніби собою залякує, навіюючи невимовну нудьгу…

А ось і окутування душі зимовими пеленами дуже скорого народження. Народження ВСЬОГО. І закон той вічний.

Постояв я трохи над своїм яром, послухав, як в небесній височині перегиркуються чорні круки… та й пішов назад до хати.
Бо в хаті, прикута до ліжка мама хоче водиці…
Матуся хоч і вдома, а просить відвести її додому…

Сергій Файфура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Погода

  • Новинар

  • Партнери