Неймовірне багатство мови, її пластичність і незакріпаченість нашого наголосу, що додатково збагачує полісемією, — дають можливість написати навіть римований (!) вірш із… одного слова!
Році, так, у 2011-му, збираючи матеріали до роману «Заколот проти Петлюри» (викладено в інтернеті), я натрапив на історію, яка тоді мене надзвичайно вразила. Відбувалися події весною 1918 року у Полтаві…
… І я косив. Коса ловила лезом сонце і змішувала його з пташиним молоком, що стікало зі стебел. Я косив до останку світла. Спровадивши день, я ліг у траву і слухав.
Можете не вірити, а в мене оце відчуття задухи й очікування ще гіршого ніколи не минало, я навіть не знав би йому ні назви, ні пояснення, коли б не казкове дитинство, захищене й забезпечене батьками.
Останніми днями я частенько заходив до Паші. У нього є власна косметична крамниця «Чарівність» біля входу на речовий базар по вулиці Ентузіастів у Чернівцях. На дворі холодно, а у Паші тепло.