… Знаєте, я ніколи не вишивала. Я ніколи не встигала творити таку величну красу, яку можна вершити лише у роздумах та спокої. Через рутину я навіть не могла надихатися більше трьох днів незбагненними ароматами квітів, дерев, туманів і димів. Я так рідко слухала дощ і тишу. І не мала часу на погляди удалечінь, на прогулянки в прекрасне нікуди, на авантюри і чарівні блукання.
Вишиванки могутніші від ракет!!! Обереги, які несуть в собі тисячолітню історію… Як сонце, як небо, як цвіт весни, як наші зоряні серця — най квітує над світом рідна вишиванка!Процвітання нам, Просвітлення, Переможного Миру!
Вони вночі по нас били ракетами, а ми давайте гуртом «вдаримо» по них вишиванками. Бо наші вишиванки сьогодні зранку — це про нескореність, про сміливість, про любов до свого минулого і віру в майбутнє. Кожна їхня ракетна чи не ракетна атака забирає в когось з українців життя, в когось здоров’я. Але не позбавляє надії на перемогу.
Писати про Стефаника
можна лиш тоді
коли болить слово.
Коли пронос
пишіт про літературу
про павличку
який зрадив два кольори
пишіт про протуберанця
сонця
який ходив по сцені
станиславівського тіятру
за спиною рядового дописувача
а він же був сливе генералом
Я їду в одному купе з двома різними жінками, обидві повертаються додому після року життя за кордоном. Одна — провідати батьків у Сумах. Інша — остаточно повертається додому в Харків. Відучора слухаємо безкінечний монолог останньої про те, яка вона щаслива з цього приводу.
Я ніколи йому не пробачу… Слава Богу, рукописи не горять. Але чомусь надто швидко забули про заохочувальна роль Штайнмаєра у становленні путіна як агресора. Начебто не було вояжу до Сочі цього харизматичного дідуся в бутність міністра закордонних справ Німеччини — на літаку представників німецького великого бізнесу для зустрічі з ВВ.
