Телеграм-канал, що його пов’язують з ФСБ, повідомив про смерть Путіна… За його інформацією смерть настала в резиденції на Валдаї вчора о 20.42 за московським часом. Лікарі припинили реанімацію і констатували смерть. Лікарі були заблоковані у кімнаті з трупом ефесбешниками за командою Дмітрія Кочнєва, який отримує прямі інструктажі від секретаря ради безпеки РФ Ніколая Патрушева.
Був у нас одноокий директор школи. Директор, парторг школи і вчитель російської мови – класичний совєцький тріумвірат в одній особі. Він дуже любив ходити в народ – наприклад, грати в волейбол із старшокласниками на великій перерві або й після уроків. Все одно його не любили й боялися, і то недарма.
Іноді кажуть, начебто не варто повертатися у ті місця, де колись ти був щасливим… Нехай кажуть! Бо це, мабуть, нітрохи не стосується рідних домівки, двору, вулиці, селища, куди слід обов’язково і частіше повертатися! Щоночі, немов сновида, зазираю у новини і списуюся зі знайомими.
Коли в 1988 році після закінчення КДУ імені Т. Г Шевченка я приїхав у Харків, то мене здивувало те, що тут не площі, а майдани, не парки, а сади. В усякому разі, сад Шевченка з найвеличнішим пам’ятником Кобзарю на Планеті звався по-нашому — сад. У цих садах і майданах збереглися забуті спогади про часи українізації і розстріляного відродження…
26 жовтня 1962 року став днем порятунку для СРСР. Через т.з. «Карибську кризу» ледь не сталася ядерна війна між Радянським Союзом та Сполученими Штатами. Ну, як війна… Хрущов кричав за трибуною ООН, що він покаже усім «Кузькіну мать» і що СРСР випускає ракети, мов сосиски. Але то все були понти. Справа в тому, що до території США жодна радянська ракета долетіти не могла. СРСР мав ракети середньорї дальності, здатні досягати території Західної Європи, але не мав міжконтинентальних балістичних ракет. Запуск у космос собак та Гагаріна були звичайними радянськими понтами.
