Після вимушеного полишення рівно 10 літ тому рідного мені Інституту Журналістики КНУ ім.Шевченка (про це повніше і чесно напишу в мемуарах!) викладаю відтоді головні фахові дисципліни з Журналістики в КНУКІМі. Нині в його очільника — знаковий день у черговому році життя.
Виділяю в харизматичному Ректорові те головне, що особисто мені віддавна імпонує: його природжене, а не показне, уміння не лише помічати в кожному студентові чи викладачеві КНУКІМу те осібне, із міцнокореневими паростками, а й направду створювати умови, щоб ті паростки творчо оприявлювалися — чиїсь на сцені, чиїсь у науці, у викладанні.
Окремо дякую: за сприяння видання моїх Книг, підтримку далеких наукових поїздок, житейської позиції, цілковито авторської журналістики з моїми незмінними за будь-яких обставин «Трьома П», також Журналу «УІП».
Здоров’я та нової хвилі втілюваних наяву творчих починань!
Микола Тимошик, професор
P.S. «ХД»
Ловимо себе на тому, що щось подібне вже десь читали.
А! Роман Володимира Даниленка «Клуб «Старий Пегас». Там ректор Плювако такий самий харизматичний і теж із міцнокореневими паростками. Ось одна із його сентенцій:
«Стрєлок должен нав’язувать бой! А у вас — ні ума, ні фантазії! Ви хочете мати великі зарплати і не напнуться. Так не буде, бо під лежачий камінь коньяк не тече. Любов — це коли тебе люблять. Я хочу, щоб вас любили студенти, а вас нема за що любить, бо ви — амьоби!!!»
