Про Фредді Меркьюрі я дізнався 24 листопада 1991 року. Це мабуть найдраматичніше знайомство, яке в мене було. Ні, ну я чув до цього окремі пісні Queen, хоча насправді не знав, що це Queen, тим більше не знав, хто там співає та грає.
А 24 листопада 1991 року, ближче до ночі, я сидів у ресторанчику на польській заправці. Навколо вечеряли похмурі далекобійники, з сусідньої зали валив сигаретний дим, а я вперся очима у свою грибну юшку, сподіваючись не зустрітись очима ні з ким у цьому стрьомному місці.
Поруч сидів мовчазний Слава, на три роки старший за мене, так само їв юшку, а один його навушник від плеера він віддав мені. Співав Цой.
Юшку я доїв першим і нарешті підняв очі, за спиною Слави працював телевізор. Власне, саме тоді я і дізнався про Фредді Меркьюрі.
На екрані йшли новини, дикторка розповідала, що після хвороби, на своїй віллі помер співак Фредді Меркьюрі. В ту мить я майже нічого не відчув. Я не знав, хто це. Розуміння прийшло трохи пізніше. Коли в автобусі, в якому ми їхали, водій увімкнув Богемну рапсодію. Коли на касеті у власному плеері я впізнав у «I want to break ftee» голос Фредді.
Коли побачив на люблінському ринку безліч касет гурту Queen, а розуміння який альбом купити, геть не було. Ну, тобто купити треба було всі, але вдома замовляли турецькі светри, кросівки та магнітофон.
Зрештою, я купив останній альбом Innuendo. Коли зрештою я повернувся додому і касета гурту Queen з новим магнітофоном International зустрілись. Зустрілись настільки, що я не міг співставити факти. Факт, наскільки я був у захваті від цієї музики і факту, що Фредді вже нема.
А сьогодні я не втримався.
Плакати почав з перших секунд фільму. Я ніби дивився про безмежно рідну людину. Прекрасний фільм, актор, який грав Фредді створив якусь магічну іллюзію справжнього живого Фредді. В якийсь момент аж моторошно стало.
Щось схоже я відчув у Харкові, коли Queen виступали на площі Свободи і наприкінці виступу увімкнули на екрані Фредді. Вони ніби знову об’єднались. На сцені Брайан, Джон і Роджер, а на екрані Фред.
Юрій Строкань
