Звичайно, говорити про якісь стандарти журналістики в часи, коли навіть апологети тих стандартів обіс*ались в жидіньке, якось странно. Але!
Але там, де вже розтоптані стандарти, здається, має лишатися якийсь здоровий глузд чи совість, чи ще якийсь там прибамбас накручений нам природою.
Коли наші журналісти останнім часом розпинаються про наступ на свободу слова, я вже відверто ржу їм в мордячки. Бо — якого слова? Якого такого слова свободу вам обрізають? Заважають біле називати чорним? Використовувати методички рашатудей?
Так вам цього ж не забороняють, з вас просто стібуться, як з недолугих є*алаїв. І те, що ми зараз бачимо у сфері ЗМІ, це не те що дно, і навіть не дніще, а якесь піддоння. Говноєдство у всій своїй красі. Бери почуте, пиши протилежне, і коли тебе в твоє ж го*но натискають мордою, то кричи, шо це наступ на свободу слова, а прокляті бандєри лішають запчастєй.
В цій усій історії я щиро співчуваю одиницям притомних в журналістиці, я не знаю, як ви в цьому виживаєте, і як у вас вистачає сили стримуватися і не пи*дити колєг по цеху руками, ногами, камерами, мікрофонами, диктофонами і просто записниками.
Ну, і мій сьогодні пламєнний прівєт «Главреду»!
Якщо я зараз напишу, шо ви йо*ані брехуни, го*ноєди і с*ані ублюдки, це ж не буде брехнею!
Татуся Бо
