Темрява зимової ночі… Серед чорної тайги синіє смужка санника. Орієнтуючись на самотню лампочку, проходжу ще три кілометри. Молочна ферма з воротами, що не зачиняються… Третя тридцять ночі.
З коровами порається самотня доярка. Кажу їй, що змерз. Вона дає молока, і усе що може дати… Від коров’ячих гімен і гнилого силосу повітря під дахом тепле… Румигають корови. Доярка не каже ні слова. Дзенькає цебро. Сюрчить молоко.
Відігрівшись, продовжую свій шлях синьою смужкою через чернь. Сподіваюся на світанок о сьомій. У тайзі тигри… Я їх не бачу. Доярка називала мене «салдатік». Не розуміла, хто я…
Схоже, я так і не вийшов із тієї ночі. Сніг рипить. Під ранок мороз міцнішає…
Володимир Сердюк
