Контурна рамка для заморозки війни, власне, вже вимальовується. Зеленський: готові зупинитися і повертати окуповані землі дипломатичним шляхом, якщо неокупована Україна (по зразку ФРН) буде терміново прийнята до НАТО. Путін: віддайте 5 областей Півдня і Сходу України і забудьте про НАТО.
США: заморозити на лінії бойового зіткнення. Відстрочити на невизначений термін прийняття України до НАТО. Зняття часткове санкцій з росії і накладення спецподатку на енергосії росії для відбудови України. Доозброєння України за рахунок європейців.
ЄС: вичікує офіційної позиції Дональда Трампа. Легесенько Франція і Британія грають м’язами. Країни Балтії, Північної Європи, Польщі проти будь-яких компромісів з росією.
Угорщина, ФРН, Туреччина, Словаччина, Болгарія ( і можливо скоро Румунія) за припинення бойових дій без будь-який умов (ніби за лекалами Льва Троцького: ні миру ні війни, а армію розпустити).
Наріжний камінь у цьому архітектурному вінігреті НАТО. І тут ситуація реального “Zugzwang” для західного блоку (гравець, який перебуває в цугцвангу, змушений зробити хід, хоча будь-який з доступних варіантів погіршує його позицію. Якби він міг пропустити хід, його ситуація залишалася б стабільною).
Зеленський не дає “пропустити хід”, чим значно ускладнює життя партнерам. Він наполягає на членстві в НАТО. А отже – це для значної частини країн НАТО – тупик.
У цих контурних рамках перспективи домовленостей не проглядаються ніяк.
Через тиждень (про цей термін попросив Зеленський з визначенням членства в НАТО) Володимир міг би, опираючись на свій авантюрний і зухвалий характер, звернутися до Дональда Трампа з пропозицією прийняти Україну в межах неокупованої території до складу США. Хотів же Трамп купити у данців Гренландію, так от тобі 600 тисяч кв. кілометрів заморської території під юрист-дикцію США.
Віктор Лешик
