У катівні Мангуша рашисти били і знущалися з морського офіцера-підводника, капітана 1-го рангу, журналіста і письменника, волонтера Євгена Баля майже три доби. Жорстоко «перевиховували», навіть не зважаючи на похилий вік затриманого, який вже був на порозі свого 79-річчя. А потім нашого колегу відпустили. І при цьому орки цинічно заявили: мовляв, вони не воюють із ветеранами ВМФ СРСР…
Євген Миколайович Баль, проти якого «не воювали» рашисти, через кілька днів помер від 
побоїв…
А скільки ще матросів, старшин та морських офіцерів-ветеранів загинули після 24-го лютого у Маріуполі, Волновасі, Харкові, Херсоні та інших українських містах і селах? До того ж, вони навіть не встигли дізнатися, що проти них, виявляється, не воюють. Хоча збагнули, що їх, тепер вже давно беззбройних, просто вбивають з усіх видів зброї.
Не випадково згадую про колишніх військових моряків у останній день липня. Ті, хто носив тільняшки не для форсу, а під час служби на палубах, у рубках та відсіках, не забувають це свято морської юності. Втім, до святкування при бажанні варто повернутися вже після Перемоги.
А натомість гучного традиційного тосту: «За тих, хто в морі!», зараз, мабуть, ліпше мовчки вшанувати загиблих військових моряків-ветеранів. Світла пам’ять!..
Павло Кущ
