Книжковий Арсенал. П’ятниця. 24 травня. У маршрутці, вже літня, пані, до водія: «Гдє мнє вихадіть? Мнє нада на кніжную ярмарку!»… «Я там сходжу. Вийдете зі мною», — одказую.
Минулої суботи у нас була зустріч з з однокурсникам. Тридцять років випуску. Звичайно, все буле мило і душевно, ми ходили фотографуватися у жовтий корпус універу, де вже зовсім не так, як було чверть століття тому…
Коли людина тобі симпатична ти підсвідомо ставишся до її помилок спокійніше, з розумінням. Іноді сам знаходиш виправдання її вчинкам, навіть коли це й не потрібно.
Звісно, у кожного Київ — свій. Для мене це місто студентської юності, місто університету святого Володимира, в яке я, коли поступив і сказав у селі батькам, батько з підозріло повервонілими очима різко пішов у сад.