В Україні чомусь свобода слова майже виключно сприймається як свобода критикувати владу. І ніби то чим більше владу критикують, тим більше в нас стає свободи слова.
Подорожуючи рідною країною, звернув увагу (навіть зупинився й сфотографував) стелу при в’їзді в селище Березне на Чернігівщині. На ній гордо височіє портрет людини, яка тут колись народилася й прославила не лишень своїх земляків-односельців, але й всю Україну — Григорій Верьовка…
Сьогодні, в День народження мами Софії, згадується її особлива життєва відважність, збережена в українських степовичках — буквальне поклоніння академізму як сенсу життя…
У Трускавці є незвичний музей – музей одного майстра, народного художника Михайла Біласа. Музей цей міститься у розкішній віллі, пам’ятці дерев’яної архітектури початку ХХ ст., найгарнішому будинку Трускавця.
Фарбую огорожу біля свого дому, а думки в голову лізуть, одна дурніша іншої: «Не королівське це діло — огорожі фарбувати, краще б я на сцені щось пісенне розмалював…»
У всіх дітей як у дітей – мрія про велосипед, страждання по велосипеду, велосипедне невимовне дике щастя, синьці, пригоди та, врешті, перехід велосипеда в звичайну буденну річ. В мене було все, крім щастя.