У мене особисто мотивація одна: завдяки читанню я можу спілкуватися і пізнавати дивовижних людей, наприклад, Фолкнера чи Борхеса. Мінус теж один: після спілкування з Фолкнером, коли випливаєш з його тексту у нашу реальність — примітивну до чортиків і нестерпну через мільйон причин — почуваєшся розпачливо. Але я не збираюся розпатякувати з того приводу.
Якось аж дивно, коли згадаю, що я також був молодий. Ще той – завзятий, хвацький леґінь із високогір’я Карпат, який 1981 року вступив без блату на журфак Шевченкового універу, і на власні очі бачив святкування (так би мовити): 1500 років заснування Києва та 1000-ліття хрещення Русі, про що торохтіння заповзятливих українських професійних патріотів останніми днями не вщухає.
У Міжнародний день молоді попросив надсилати до редакції «Літературного Чернігова», «SVOBODA.FM» та мені особисто оригінальні новели молодих людей. Але найбільша радість трапилася, коли їхав у чернігівській маршрутці. Побачив дівчину з книгою. ВОНА ЗАХОПЛЕНО ЧИТАЛА!!!
На продовження теми Талашка («В йоб ідут одні старікі»), але не про конкретику, а про понятійне поле. Отже, домагання. Більшість словників трактує це явище як «небажані та (або) неприємні пропозиції сексуального характеру». І тут дуже насторожує слово «небажані». Приміром, якщо двоє людей зроблять мені пропозицію сексуального характеру, і одна з них мені подобатиметься і буде бажаною, а інша ні – то одна з них харасмент, а інша ні?
Одеса. Перукарня. Розмова двох її працівниць:
— Ти смотрі, всє канали на укрАінском, даже одєсскіє, — говорить жінка років 35-ти і показує на телевізор в кутку.
— Ну, так і хорошо. Надо же как-то єго учіть, — відповідає їй колега, років на десять молодша.
