Ще 6 років тому ми видавали книжки Антіна Мухарського у чотирьох різних видавництвах. Кожне мало свої переваги й недоліки. Це були бартерні стосунки. Автор жодного разу не отримав гонорар чи роялті. Лише відсоток від тиражу. Тобто з письменником розраховувалися книжками. А далі ми вкладалися в участь у книжковому фестивалі (це дорого) й за 4 дні продавали все, що отримали. Після того, щоб задовольнити попит шанувальників, викуповували книжки у видавців за ціною, яку вони пропонують для книгарень.
Тоді ж поцікавилася у нашого найбільшого видавця, скільки книжок мого чоловіка продається у них за місяць? У відповідь почула – 14-16 примірників у всіх книгарнях України разом узятих. Я не могла збагнути, як таке може бути? В той самий час на книжкових форумах до нас стояла черга близько 1000 людей на день. Кожен фестиваль закінчувався для мене ангіною – голосові зв’язки не витримували такого активного спілкування з читачами.
Пішла «в поля» досліджувати ситуацію. Зайшла до центральної книгарні «Буква» на Хрещатику (це був 2017 рік).
— Скажіть, будь ласка, ви маєте книжки Антіна Мухарського?
— Нєт, нєту.
— Ви певні?
— Да, увєрєна, я же вам атвєтіла.
— Може у вас є якась база даних, бо мені видавець сказав, що саме у вашій книгарні точно мають бути.
— Да, вон комп’ютер, ідіте іщіте, єслі не вєріте.
— А чи могли б ви мені в цьому допомогти?
— (знехотя) Павтарітє фамілію.
— Мухарський. Антін Мухарський.
— (повертає до мене монітор) Я же вам сразу сказала: МУХАРСКИЙ — 0 книг.
— Введіть, будь ласка, українською, із м’яким знаком. Це український письменник.
— (незадоволено) Ну да, есть вот. Мухарський — 5 наіменованій. Довольни?
— Так, дякую вам за допомогу. Де я можу знайти ці 5 книжок?
— Ну, гдє-то там іщітє…
Усвідомила, що навіть дуже вмотивований читач, достеменно знаючи, в якій книгарні має бути наша книжка, ніколи її не знайде. Через байдужість, непрофесіоналізм, невмотивованість і ще безліч причин.
Тоді ж вирішили, що видавництво буде проводити презентації. На безкоштовну зустріч з автором у гарній кав’ярні прийшло 8 (!) людей. Я ще не володіла навичками фейсбук-реклами. Але відчула, що щось не так, і слід спробувати самій, без видавництва. І продавати квитки на захід при вході. Сталося диво – на подію завітало 150 читачів (решта не помістилися у залі).
Окремо ми спробували мати свій стенд на ринку «Петрівка» — врешті продавчиня лишилася винна нам 20 000 гривень і зникла… Також мали досвід із «Якабу» (я сама там часто купую книжки). Це виглядає так: ти віддаєш книжки на реалізацію зі знижкою 40 % (тобто за ціною, яка при невеликих тиражах і гарній якості практично дорівнює собівартості), а сайт продає за такою ж ціною, як у тебе на сайті, або вищою. Так у нас продавалося там в середньому 4-6 книжок на місяць. Тобто усі ті зусилля і документообіг не мали жодного сенсу. Втім прозоро і чесно, не так, як на Петрівці.
Отримавши усі ці досвіди, я усвідомила, що маю скарб – власного письменника. І я не хочу ділитися ним ні з видавництвами, ні з книгарнями. Адже сама можу опанувати книжковий маркетинг, збирати власну команду з дизайнера, верстальника, редактора, коректора, обирати друкарню (ні, не дешевшу, а таку, де спілкуватимуся з власником напряму, й він мене розумітиме з напівслова), контролювати якість, щоб папір був правильного відтінку і щільності, а до обкладинки було приємно торкатися. Щоб було лясе (закладинка з тканини). І милі колекційні подаруночки для тих, хто передзамовив книжку, повіривши нам.
А всі книжки продаватимуться винятково з наших рук на концертах та книжкових фестивалях, і у нашій онлайн-крамниці. Що ми сформуємо коло однодумців, читачів, які поділяють наші цінності, переконання й готові підтримувати наші видання, в тому числі фінансово. Так ми видали вже 15 книжок. А ще ми відмовляємо в продажі людям хамовитим і нечемним.
Тепер по пів року майже цілодобово Антін пише нову книжку, я в цей час збираю кошти на видання. Ще два місяці готую книжку до друку. Ще у нас є наша Наталя, яка безпосередньо опікується відправленнями. Зараз вони можливі лише раз на тиждень, бо із початку великої війни вона служить у ТРО. І дистанційний бухгалтер, котра допомагає нам правильно і вчасно сплачувати податки.
До великої війни ми їздили з концертами-презентаціями від Стрия і Тернополя до Краматорська і Миколаєва. Зараз вимушено перейшли в онлайн-формат. Але тішимося, що близько 60 % тих, хто замовляє і підтримує наші видання – це військові. Я дуже радію, коли бачу замовлення на 5-6 книжок на «Нову пошту» у Краматорську, і прохання підписати листівки, а далі – перелік позивних.
P.S.
Антін уже три дні натхненно пише повість «Дембельський альбом», яка увійде до наступної книжки «Нацик», котра буде продовженням «Русофоба». Її вже можна передзамовити або підтримати на нашому сайті UKRIDEABOOK.
Елізабет Бельська
