Культура

Макар знову своїх «пасе» або Латентна українофобія

Юрій Макаров уже «протягнув» до останнього туру голосування на Національну Шевченківську премію якогось Олєксандра Авербуха! Поцікавився: шо ж воно за поет такий, що на думку Ю.Макарова, заслуговує всеукраїнської літературної премії? Виявляється — автор всього трьох поетичних збірок. Невже ж вони такі геніальні, що відповідають статусу Шевченківки?

Назви збірок: «Встречный свет». Москва: АРГО-РИСК, 2009.; «Свидетельство четвертого лица». Москва: Новое литературное обозрение, 2017. І нарешті українською — «Жидівський король». Київ: Дух і Літера, 2021. Щодо останньої аж на 100 сторіночок, то її анонс каже: «Поєднуючи у собі модерністичні традиції з документальним письмом, ці вірші оприявнюють найгостріші проблеми та найболючіші, непроговорені теми: єврейських катастроф упродовж погромів і під час Голокосту…»

Тобто, виходить, головна і єдина цінність поезій Авербуха в його єврейській ідентичності. Ні про талант, ні про українськість не йдеться. Адже важко назвати геніальними вірші на кшталт:

я пробачив собі
прадіда-українця що ходив погромом на прадіда-єврея
пробачив прабабу-польку яка рвала коси прабабі-єврейці
я пробачив собі прадіда-москаля який забрав останній шматок у прабаби-українки
я пробачив прабабу-єврейку що написала донос на прадіда українця…

Отаке писиво, без розділових знаків, без рими і ритму… Просто пиши про євреїв — і Макаров «двине» на премію. Українську. Національну. Імені Тараса Шевченка. Як «штовхав» у поті чола Кіяновську минулими роками, бо вона писала про Бабин яр, але не про талант йшлося…

Або ще ось той таки Авербух з, так би мовити, поезіями, більш звичною для нього мовою:

Выжигает по древу, по сердцу огнем, как получится.
Деревянная ласточка будет барахтаться в пламени,
Птицей смелой садиться на кончик стрелы сонной лучницы,
Болью каменной.
Знаешь, было ли, не было, выжило ль мертво – забудется.
Башмаки у обиды сотрутся, шаги больно гулкие.
Я не верил, что станут широкие светлые улицы
переулками.

Це тепер називається поезією?
Дерев’яні ви ластівки!

Автор праць про фемінізм і квірність (із Вікіпедії — термін може мати різне значення в залежності від його використання, але загалом асоціюється з вивченням та теоретизацією гендерних та сексуальних практик, які існують поза гетеросексуальністю, і які оскаржують уявлення про те, що гетеросексуальне бажання є «нормальним»).

Отакий поет претендує на Національну Шевченківську премію.

Аякже — він же не хуторянин якийся український, а випускник цілих Єврейського та Тель-Авівського університетів! А це, як переконаний внук білогвардійського офіцера, знак генія!

«Схаменіться, будьте люди!»

Василь Чепурний

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.