Є люди, значимість яких відчуваєш, коли навіть з ними й не знайомий… Серед таких — Микола Михайлович Бондаренко, художник із села Успенки, Конотопського району, що на Сумщині. Вчора його не стало. Раптово. При запахові фарб, яким уже не суджено лягти на папір… Він творив і жив гармонійно зі своїм народом, зболений його болями, стривожений його негараздами, закоханий у його добре серце…
Так живе й творить справжній художник.
Графіка М. Бондаренка — особлива, вкорінена в національні образи, характери, історію. Його персональні виставки з успіхом проходили в Україні, Польщі, Словаччині, США, Японії. Роботи М. Бондаренка були представлені у колективних закордонних виставках графіки в Італії, Німеччині, Франції, Бельгії, Великій Британії, Литві, Гонконгу, Китаю та інших країнах.
Цей художник, своєю причетністю до Сумщини, був як той смолоскип, якого бачили здалека. До нього їхали, його просили приїхати, а ще хотіли отримати оцінку й напуття — бо слово цієї людини мало Вагу!
Десь місяць тому ми з ним спілкувалися телефоном, обговорювали літературні новинки, він ділився своїми планами видання нового альбому й шукав «совєцький лінолеум» з якого так гарно вирізати основу для гравюр…
І ось перед Трійцею небо забрало Художника до себе. Хай же тобі й там твориться, дорогий наш земляче. На білих перинах. При Світлій Сонячній Іконі. Ти так багато зробив для осяяння й освітлення України тут, на землі, тепер світи їй згори…
Микола Гриценко