Культура

Віденські видіння і міражі

У 90-ті створювала Жіночу громаду України і очолювала ЖГ Буковини, тож часто бували з дівчатами за готарем… І тісно дружили з Австрійським католицьким жіночим рухом… Враження незабутні, особливо, від австрійців — дуже схожих ментальністю на нас, українців, не кажучи про звичаї: вони навіть щедрують і колядують як ми!!! Хоч і католики! Воно й не дивно: стільки разом були в Австрійській імперії, не в раю, звісно, всього було, але, на щастя, це не скалічило наші народи, навпаки, зміцнило в повазі один до одного… Аналогії недоречні, але душа болить…

А це вже наш час і нові австрійські враження…

***
Чому, чим довше триває
Триклята московська війна,
Тим частіше втомленій душі
Являються міражі і видіння
Постімперської величі Відня?

***
Вузенькі вулички середмістя…
Безтілесні тіні безгучних фіакрів,
Шелест нечутний атласних суконь…
Стогін душі, порваної вибухами в Бучі,
Харкові, Маріуполі, Ізюмі…

***
Європо, як хочеться в затишок твоїх костелів
Моїм церквам, москвою скаліченим!
Троянди у скверах твоїх відцвітають скорботно,
Як згорьовані квіти на могилках
Убитих війною дітей України…

***
Дощ у Відні урочисто-затишний,
Як віра колишня в монарха…
На Штефан-плац юрби туристів,
Забувши про зодчі пишноти,
Потішаються з убогих маріонеток…

***
Гуцульські бартки і топірці
На стінах родового гнізда Естерг’азі –
Замку-музею Кітзеє…
Минають імперії — і доблесть бранців
Стає експонатом чужої історії…

***
Як мрія перламутрова:
Вересневий ранок, озеро Зеє, тиша…
Тільки квиління лебедів
Нагадує спогади тих,
Хто тут побував до мене…

***
Що за розкіш!
За останні шилінги випити кави
По-віденськи – у Відні, в кафе-класік,
Пом’янувши першу кав’ярню
Юра Кульчицького «Під синьою пляшкою»*.

*Першу у Відні кав’ярню відкрив у Відні 1683 року українець Ю. Кульчицький, придбавши в козаків кілька мішків зерен кави – контрибуцію від турків…

***
Ще раз проїхатись подумки у фіакрі,
До скоморохів пристати,
Приміряти подумки діамантовий перстень
З вітрини, щоб потім тужити солодко
За святом короткочасним…

***
– Цей рай – не твій,
І не для тебе «штормить» вино
У жилах золотих лози пругкої, —
Зітхає серце, прощаючись не вперше
З гостинною землею Бургенлянд.

Галина Тарасюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.