Вино треба робити з радістю! Бо від пиття вина обов’язково має бути радісно. Тож в цю святу неділеньку почну робити вино Перемоги. Перебродить воно з мелісою і м’ятою… Знаю, буде добрим, чистим, запашним, а найголовніше цілющим. От, вина ще нема, а у мене вже бринить сльоза.
У лабіринті дівчина зустрічає фавна і дізнається правду про себе: насправді вона – принцеса Муана із чарівної країни, куди зможе повернутися, але для цього має пройти кілька випробувань. Впізнали фільм? Роман «Ніщо» став для мене своєрідним «лабіринтом фавна». Ні, це не фентезі. Ні, тут немає класичних чудовиськ. Є реальність у всій своїй красі, точніше, некрасі. І є майстерність авторки, яка створила заворожуючий роман, похмурий, сутінковий і дуже атмосферний.
У 90-ті створювала Жіночу громаду України і очолювала ЖГ Буковини, тож часто бували з дівчатами за готарем… І тісно дружили з Австрійським католицьким жіночим рухом… Враження незабутні, особливо, від австрійців — дуже схожих ментальністю на нас, українців, не кажучи про звичаї: вони навіть щедрують і колядують як ми!!! Хоч і католики! Воно й не дивно: стільки разом були в Австрійській імперії, не в раю, звісно, всього було, але, на щастя, це не скалічило наші народи, навпаки, зміцнило в повазі один до одного… Аналогії недоречні, але душа болить…
Після 24 лютого довго не міг читати художню літературу. Часу було обмаль, не до читання. Проте, не лише заклопотаність, а й психологічний стан був не «художній». Щось брав до рук, гортав, намагався читати, не міг зосередитися, відкладав… А потім трапилася оказія. Якось, транзитом з гуманітаркою із пункту А в пункт Б, заскочив перекусити до якоїсь випадкової кафешки.
Воно й зараз малодосліджене – «Братство тарасівців», куди Михайло Коцюбинський вступив 26-літнім юнаком. Братство сповідувало соціалістично-народницькі ідеї, але з переважанням національного духу. Братчик Володимир Самійленко, який став відомим українським поетом, згадував: «Гурток цей мав цілком самостійницький характер. …Між іншим, члени цього товариства зобов’язувалися всюди маніфестувати своє українство, розмовляти в публічних місцях українською мовою і між собою і з чужими, щоб тим привчити ширшу публіку до того переконання, що мова українська є не тільки мужицька мова, як тоді звичайно писалося і говорилося».
