Чого я не чекав під час поїздки в Авдієвку на Діди – то це граду. Але він таки посипався, коли я шукав могили дядька Василя і тітки Наташі на мОгилках коло лікарні. Що воно за знак – білий сніг на зеленому листі? І на фоні трьох синьо-жовтих прапорів біля поховань героїв цієї війни.
Ложечка дьогтю у діжку меду фільму «Будинок «Слово». Я не буду повторювати те, що вже було і ще буде сказано про «Слово». Фільм знято чудово. Щодо якості виконання взагалі питань нема. Але, як на мене, там є одна проблема. В документалці з такою ж назвою — все ясно. Жанр передбачає відповідність фактам. А в ігровому фільмі можна нафантазувати.
«Злочини Кремля очима української еміграції» — нове дослідження журналіста й науковця Сергія Козака. Монографія, яку рекомендовано до друку вченою радою Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, розкриваючи правду про злочини Кремля, зафіксовані в матеріалах редакційних архівів української еміграції, розповідає про чин боротьби української політичної еміграції.
Бо з абсолютно незначущої ідеї, по суті, забавки, тобто хто заспіває «голосніше», люди зуміли роздути інформаційну бомбу, яка впливає і формує не тільки настрої майбутніх видовищ, але і гендерні, і навіть політичні, причому в масштабах всієї Європи. Аплодую!
Купила роман Євгенії Кузнєцової «Драбина», який отримав нагороду Бі-Бі-Сі 2023 року. Прочитала. Що я можу сказати? Літературі таки кінець. Навіть жанровій. Рецензуй не рецензуй — сенсу ніякого. Такий примітив про примітивів у квадраті необхідно, звичайно, перекласти усіма мовами світу.
Подивилась фільм «Будинок «Слово». Мені не сподобалося. Зовсім. Більше того: могла написати, що це моя думка, а ви — сходіть, подивіться. Навіть якщо не сподобається, то все одно варто підтримувати українське. Ні. Це не той випадок. На цей фільм категорично не можна йти.
Хтось у захваті, хтось милується… А для мене північне сяйво над Україною має тільки одну асоціацію — війна, війна, війна… Днями мене запитали, а чи не змінимося ми на гірше в результаті війни? Та ми вже змінилися! По-іншому слухаємо, дивимося, думаємо. Не одним строєм. Часто дивимося в різні боки.
Прости, Господи, за грішний помисел, та якщо для надсилання в Україну підкріплення з боку військ НАТО потрібен прорив фронту – то най би вже він чимпошвидше стався. Якщо це все одно рано чи пізно станеться – то краще рано. Підкріплення з боку військ НАТО – це чи не єдиний раціональний спосіб вийти з препаскудного плину війни.
За відстороненням шойгу багато хто не помітив більш знакової події — відправку в небуття вже тепер колишнього секретаря СНБО рф миколи патрушева. Саме він разом з директором фсб олександром бортніковим були найгарячішими фанатами прямого вторгнення в Україну й переконали ххв зробити це, гарантуючи швидку і легку перемогу.
Відзнаку імені Володимира Боденчука «Журналістика і Спорт» Сергію Савелію ми мали вручити два роки тому. Однак Сергій хворів і приїхати на вручення не зміг. Не склалося з тієї ж причини і через рік. Ми передали Сергію нагороду десь три тижні тому. Він перетелефонував і ми довго розмовляли. Про друзів і колег, про плани — «Журналістську весну» і футбольний матч, де він знову буде в образі Гулліта, як колись…
