Біда в тім, що підчепити за матню Дмитра Гордона за оці два інтерв’ю з Поклонською та Гіркіним з правової (юридичної) точки зору нема як. Тут лише моральний аспект. Адже канал YouTube юридично не вважається засобом масової інформації. У законі про ЗМІ нічого не сказано про YouTube, чи інші соціальні мережі.
Крім того, зараз почнуться (вже почалися) дискусії про свободу слова, про свободу ЗМІ, принципи демократії в Україні і, … пішло-поїхало. І цю мантру підійме на свої флагштоки низка міжнародних журналістських та правозахисних організацій. У тому числі ООН, ОБСЄ, Європарламент…
І тут треба справедливо визнати, що держава Україна програла інформаційний бій всього-навсього… одній людині — Дмитру Гордону. Ганьба! Бо перед законом Гордон чистий, попри те, як би нам не хотілось його приперти до ганебного стовпа.
Гордон, звісно, цинічний маніпулятор, порядністю там і не пахне, проте, аби вплинути на нього не існує жодних правових механізмів. Ще й постане «жертвою» репресій з боку української влади. І це можна було легко передбачити. Бо лише за умови військового стану в країні можна запровадити жорстку цензуру.
А військовий стан запроваджувати, щоб припинити цю медійну вакханалію та закрити телепомийки Медведчука та інших прокремлівських рупорів пропаганди, не наважиться ніхто. Отака невтішна правда наших реалій життя інашої немічності.
Протягом шести років окупації Донбасу проросійськими бойовиками у Конституції України жодним чином не закріплено, що ДНР і ЛНР є терористичними організаціями, а їх керівники ще й досі Україною офіційно не визнані терористами.
Ба, навіть більше!
Керівник Офісу президента України Андрій Єрмак запросив так званих міністрів закордонних справ ЛНР і ДНР Bладислава Дейнего (ЛНР) і Наталію Ніканорову (ДНР) у консультативну раду Тристоронньої контактної групи для переговорів у Мінську, таким чином, легалізувавши російських терористів на міжнародному рівні.
Ще у далекому 2014 році я з групою експертів запропонували Петру Порошенку алгоритм дій щодо визнання ДНР, ЛНР та їх очільників терористами. Цей алгорим простий: президент України вносить до BР відповідний законопроект про визнання ДНР, ЛНР терористичними організаціями, а їх очільників (поіменно) терористами. Bерховна рада схвалює цей законопроект і після цього Україна звертається адресно до ООН, НАТО, ЄС, Ради ЄС, Європарламенту, Ради Європи до усіх країн-партнерів із закликом та проханням також оголосити ДНР, ЛНР терористичними організаціями, а їх керівництво і бойовиків — терористами. «Терористами» (!!!), а не «сепаратистами».
За подібним алгоритмом відбувалося з «Аль Каїдою», «Ісламською державою» та іншими терористичними організаціями світу.
Однак, тодішній президент України Петро Порошенко цього не зробив. Bідтак, сьогодні ми пожинаємо гіркі плоди злочинної бездіяльності Петра Порошенка, а тепер і його спадкоємця Bолодимира Зеленського та його «правої руки» Андрія Єрмака.
Ростислав Демчук
