Суспільство

Думаймо про життя

Єдине, чого я не можу зрозуміти у тому всьому, що зараз відбувається між людьми – це щоденну некробухгалтерію. Кожного дня безліч людей у соціальній мережі вперто приносять на свої сторінки свіжу статистику скільки померло від учора.

Скільки свіжих жертв з’явилося у США, Китаї і Європі. Колона вантажівок везла в Ломбардії труни із загиблими в крематорій, але декотрі українці завернули ту колону і вирішили поховати померлих у мізках своїх друзів на Фейсбук.

Відчуваєте, як вони всі, ті покійники, там тепер лежать?! Складайте їх щільно й надалі, завтра привезуть нових, економте місце…

Подумайте – нашо??!!
Яка мета такого обрахунку, окрім як звихнутої форми мазохізму і щоб довести себе і оточуючих до стану скаженої і переляканої білки? Який конструктив таких дій? Всі ми знаємо, що відбувається, і всі розуміємо, шо ситуація дуже непроста, особливо в Італії.

Але, будь ласка, не позбавляйте волі до життя тих, хто і так сидить переляканий по хатах, як у клітці, і не має куди подітись. Не закидайте живих трупами.

Ми робимо все, що нам кажуть і навіть більше. Сидимо вдома, миємо руки, носимо маски. Дотримуємось дистанцій. Будуть інші централізовані рекомендації МОЗу – будемо виконувати і їх. Що ще ми можемо зробити?

Будь ласка, перестаньте ятрити собі серця і всім, хто вас читає. Вони, серця, зараз і так не дуже великі. Маленькі такі перелякані сердечка, не в кожного і намацаєш.

Коли закінчиться ця катастрофа – ми згадаємо усіх жертв і вшануємо їх пам’ять. А зараз дайте можливість доїхати тим бідним італійським бабцям до останнього пункту їхнього призначення і не шарпайте небіжчиків без потреби.

Допомагайте живим вижити. Думайте про живих.
Думайте про життя.

Володимир Гевко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.