Як же «ковбасить» «русских на Украине» (прізвище при цьому не має значення, я про реальну життєву позицію і ідентифікацію) від самої лише перспективи зрівняння статусу української мови з мовою імперії. Причому це можуть бути упороті вчорашні прихильники КПУ і сьогоднішні ОПЗЖ, можуть бути «просунуті» пісатєлі, менеджери і піарники, які точно знають «как в Канаде и Швейцарии».
І в принципі я їх розумію.
Не дуже комфортно бути колонізатором і нести «бремя белого культурного человека», який пишається можливістю читати в оригіналі Достоєвського та Пєлєвіна, в країні, яка одночасно веде війну з їхньою метрополією, батьківщиною і культурною столицею на кількох фронтах.
Є добра новина — програма повернення співвітчизників до РФ працює цілодобово. Гражданє, не відкладайте те, що все одно доведеться зробити — заради того, щоб не дай Біг ваші діти не стали укрАинцами!
Вахтанг Кіпіані
