Часто читаю газети інших епох. Цікаво, що журналісти і публіцисти доволі успішні у прогнозуванні війни, на відміну від письменників, і абсолютно малоуспішні у прогнозуванні її завершення, а особливо плодів цього завершення. Якби, наприклад, у 1914 році, перші дні першої світової війни, хтось написав реальний прогноз на її закінчення, його б, по-перше, розстріляли у більшості країн, по-друге, сприйняли як марення божевільного. Тобто, ані переможці, ані переможені достеменнно не знали, що їх чекає за прірвою.
Якби на початку війни другої хтось би сказав, що внаслідок усієї кривавої колотнечі, пів Європи стануть соціалістичними васалами СРСР, що Німеччина буде розділена на дві держави, що розвалиться Британська імперія, що Китай стане соціалістичним і т.д і т.п. Ну, теж це було б дивно. Але ніхто такі прогнози не робив.
Мене вражають дві речі у цих ситуаціях. Це якраз періоди часу, коли майбутнє неможливо передбачити, це якесь сліпе поле, з якого вигулькують якісь наслідки. І друге. Все одно є закони, за якими вислід можна передбачити. Прогнози б такі були неймовірно дороговартісними.
Відповідно, зараз іноді читаю експертів і розумію одну важливу річ — вони всі помиляються. Всі. На це і треба орієнтуватися.
Сергій Воронцов
