Мені дивно, що люди, повертаючись з-за кордону, хвалять чужу природу, а своєю легковажать. «Там воно все краще устроєне», — кажуть… Але «там» воно все причесене, зализане, підстрижене. Все для туризму, все для індустрії. А в нас все само, ні для кого, саме для себе і саме собі… Стоїть старий абрикос в чистім полі. «Гуп-гуп» — абрикосами об землю. Нікому не нужен…
Десь у австрійських Альпах написано на табличці: «Олені вийдуть в 11.43»… І точно — в 11.43 виходять. «Гутен морген», — кажуть… Похизувалися, пофоткалися, пішли назад в ліс. Скучно…
А на мене сьогодні з кукурудзи вранці вискочив дикий кабан, без всякого анонсу. На щастя, він мене перелякався більше, ніж я його. То й побіг назад у кукурудзу. Не фотографірувалися…
Птиці десь у Тоскані співають в чітко відведені часи, в межах децибел, встановлених мерією. Іначе — штраф і депортація. Всі окольцовані, всі під’єднані до Wi-Fi… З ковід-паспортами і в масках. А я днями бачив, як у нас, прямо посеред села, з двору вискочив агресивний індик і збив чоловіка з велісопеда… Тіпа: «Нєхрен тут їздить, по моїй вулиці, гнида позорна!»… А може якісь старі щьоти, хто його зна…
Ідеш на схід сонця, лугом. Туман стелиться над річкою. Спокій і первозданна тиша, як в перший день Творіння… І тут, ні з того ні з сього, якийсь Бровко з-за паркану: «Гав!!!». На все горло і прямо над головою… Аж душа в п’яти…
— Ага, злякався! — радіє Бровко. — Получилося!…
І не то, щоб він був злий від природи. Просто йому скучно. А тут — я з палицями. Як таке пропустить? Може, це в нього єдина розвага за весь день…
Словом, як писало недавно одне іспанське тревел-видання: «Україна — неймовірна гарна і автентична. Іноді трохи більш автентична, ніж турист того потребує»…
Віталій Чепинога
