Кремль втручався в події Майдану.
Його цікавила кривава ескалація подій, яка мала стати обґрунтуванням наступної його агресії під виглядом «захисту російськомовного населення», «братського народу» тощо.
Та сталося не так, як гадалося. Надпотужні спонтанні порядки солідарних дій українців зламали нав’язану логіку Кремля.
Поважаю Олесю Яхно, але відверто смішать її налиті наївним подивом очі, коли на 5-му каналі розповідає про те, як, мовляв, міняються цілі деяких політсил: ще вчора, згадуючи відому фразу про Карфаген, показували на Кремль, а нині нею лякають печерських небожителів.
Показувати на ворожий Кремль і мріяти, що його таки буде зруйновано, — це, звісно, патріотично і злободенно. Та тільки хто ж нині наварює офшорні тлусті юхи від торгівлі з тим-таки моксельським «карфагеном»? Чиї пальчики нині вергають паками «зелені», вирученими українсько-російським гендлем, який за останній рік не просто розбух, а збухтів, як лайно від дріжджів?
Continue reading
Звісно, офіційна пропаганда каже про 80 та ще + скількись там відсотків незаперечної, до сердешного трепету, підтримки Путіна населенням російської імперії.
Проте, на просторах великої Ерефії можна, хоч і з трудом, знайти приклади тверезомислія, які руйнують, як кажуть самі московити, напрочь твердження про підтримку їх маленького лідера (все зло на світі від маленьких людей — начебто казав Наполеон Буонапарте)…
Continue reading
Росія в Україні, майже як той грецький цар, все, чого торкнеться — перетворює в… металолом.
Часи міняються — а золото теж метал… Скажімо, ЧРПЗ, що переназвалося «ЧеЗаРою» — його покійний директор Колєсніков мало не молився на Росію. Якби не 25 відсотків державного «паю» — розікрали б усе до цурки, а так, хоч об’їдки лишилися. А гендиректор орден від Росії отримував — чи не «Дружби народов» і, певно ж, за красівиє глазкі…
Continue reading
