Сьогодні його останній день роботі в Раді ЄС модератором прес-конференцій. Просто бомбезний чувак. І нaша дружба – нерозлийвода! А багато питали у мене: а чо-то тобі так часто дають мікрофон у Раді ЄС? Тепер можу сказати: тому що господар мікрофону був – Піно! А Піно — мій безбашений друг. Ще більш безбашеніший, ніж я сам.
Так буває завжди: коли мало тепла,
Коли важко потиснути ворогу руку.
Ти шукаєш шпарини, вузького дупла,
Щоб сховати від совісті серця отруту.
Сорок днів тому маму поховали у вишиванці. Так вона заповіла, коли зрозуміла що йде… Здавалося, що вона готується до власних поховань, мов до найважливішого в своєму житті концерту. Але це не так, бо до останнього мама вірила, що житиме і співатиме в своїй «віддушині» — Носівському аматорському ансамблі української народної пісні «Горлиця».
Симпатичний за дизайном ресторан «Буковина», перейменований у народі на «Жабу», у 1970–1980–ті роки здобув славу найбільш романтичного місця: тут зустрічалися закохані пари або таємні коханці, які хотіли сховатися подалі від допитливих очей. Інколи просто приїжджали послухати живу музику. Розкинувся він на правому березі Дністра, навпроти Заліщиків, на буковинському боці, на околиці села Звенячин, вхід до нього дуже нагадував відкриту пащу жаби.
