Там, де ти з усіма…
При тому і душою, і серцем, і багатьма закамарками голови — чуєшся безпідконтрольно повноцінним. Принаймні, поки ґвалти і емоційні потьмарення не спадуть на силі. І на зміну їм знову прийде твереза печаль.
«Матч смерти» — хто пам’ятає цей благословенний фейк із збірки «1000 і одна вєлікая отєчєствєнная ночь»? Ага, полонені «динамівці» виграють у німецької солдатської команди, а ті страчують їх (у безсилій фашистській злобі).
Чи усвідомлює нинішня влада суть духовної деградації української глибинки? Чи прораховувала масштаби втрат на цьому важливому державотворчому напрямку?
Шановний пане головний редактор сайту «Хвиля Десни».
Ви оперативно надали місце Відкритому листу до мене незнаної мені товаришки Студьонової. Він так і називався «Відкритий лист професору Тимошику».
Не стало мого старшого колеги, близького краянина й побратима по Мордовських політичних концтаборах суворого режиму Левка Лук’яненка, з яким ми не переривали дружніх і творчих зв’язків і після його багатолітнього ув’язнення та виходу на світову політичну арену, хоч і знаходилися, так би мовити, на різних щаблях соціяльного становища.
Юрій КармазИн своїм підвищенням по козацькій драбині… спонукає мене знову згадувати те, про що я вже писав… За чотири роки війни з Росією українське козацтво так і не проявилося як воєнізована потуга, здатна, як колись було, до оборони України.
Часом я думаю про дивні речі.
Тиждень тому посеред вулиці, на пішохідному переході мені раптом спало на думку: а… ЩО, як президенти двох країн закохаються?!
2 червня Леопольдові Ященку виповнилося 90.
Цю справді знаменну для України дату Київ, чиїм вірним сином він був і зостається, кого любив до нестями і неповторно оспівав-возвеличив на цілий світ, його Вічний Київ відзначив Першим «іменним» хоровим фестивалем у Національному музеї архітектури та побуту.
І тішуся, і радію, і дивуюся моєму давньому товаришу Вікторові Качулі, з яким училися колись тому, чому навчити, врешті, неможливо – журналістиці, у Київському Шевченковому університеті.
«Ми стали блукаючими писарями, і наші пера та каламарі мандрували через води та кордони держав».
«Хозарський словник», Мілорад Павич
