Читаю коментарі від «Всьо пропало» до «Трамп прийшов – порядок наведе». Прогнози — від «Нас зіллють» до «Путіну гаплик»… Зрозуміло тільки одне — передбачуваних стосунків, коли нам дають зброю, але забороняють її використовувати на повну потужність — вже не буде.
Сьогодні, лауреат Шевченківської премії Леонід Талалай, міг би святкувати 83-ліття! Народився поет 11 листопада 1941 року, як написав у шостому томі «Шевченківської енциклопедії» науковець та громадський діяч Тарас Кремінь, «…належить до тієї когорти літераторів, які не розміняли свої таланти на тусовочні паради, тому й не знайдете їхніх збірок у книгарнях…».
Базарове…
— А що це у вас за яблука такі?
— Не знаю, як вони називаються, ну дуже добрі. І лежать аж до нових!
— Мені “до нових” не треба, мені – на січас.
У мене син у війську, бореться і за древлян, і галичан, а мені, старигану, нічого робити, то й тиняюся довкруж Києва. Забрів недавно аж на землі древлянські. До Немирівки, села неподалік Коростеня. Тут, у Немирівці, покоїться могила найпершого русько-київського князя Ігоря.
«Путіну потрібна Україна. Путіну потрібен Львів» — кажуть розумні аналітики. Я перестав слухати розумних аналітиків, бо розум тут не працює. «Випадок і доля кожній людині», – пише Соломон. Путін воює проти того, чого він найбільше боїться, і за те, що найбільше боїться втратити.
Завихрилося: то якийсь радник Трампа ляпне про Крим, який не Україна, то польський Туск прогнозує припинення вогню, то Орбан чергову ляпанину пустить до вітру… Тоді виявляється, що то і ніякий не радник, і поляк каже, аби не товктися по спекулятивній темі Волині, яку у мареннях поляки досі уявляють своєю, та й Орбан раптом заговорює про героїчний український народ, який сам вирішуватиме коли і як зупинити війну…
Ще ніколи республіканці США не добивалися таких фантастичних електоральних успіхів. Посада президента і більшість в обох палатах Конгресу — це вражає… Дуже багато хто зараз аналізує причини такого успіху. І немало аналітиків приходять до висновку, що причина у феномені Дональда Трампа.
Друзі просять мене писати коротше. Що ж, світ тепер став лаконічним, як крапка. Думаю, мої віршовані медитації якраз влучають у цю категорію…
Щодо запрошення письменників до шкіл, бібліотек і всякого такого… 1. Письменство – це моя робота, а не хобі. Я довго вчилася, щоб уміти робити те, що роблю, і хочу за це отримувати оплату. 2. Виступ – це частина роботи, інколи – волонтерство. Але я волію сама визначати, коли маю змогу волонтерити, а коли ні.
Олесь Гончар мріяв написати роман на два абзаци. Іван Ципердюк зреалізував се. Сей шедевр прочитаєте вкінці… А сам Ципердюк раптом одійшов од літератури. Не тямлю, з яких причин… Отсе натрапив на його книзь «Подорож крізь туман», видану Андрусяком у покійних «Гранях-Т» 2010 року.
