У літо збирання – літо учнівства біля нього – я прихитрявся ще й крутити два романи: з сільською дівчиною-студенткою і епістолярний – з манірною панночкою-музиканткою. Світован краєм ока все те бачив і мовчав. Аж доки не прохопився:
– Держися одної. Хто двох любить – обох загубить.
Складно бути леді у тролейбусі. Повно людей, хтось обов’язково стане на черевика, а хтось так притисне, що й не ворухнешся. А мова? Так і хочеться вигукнути: панове, будь-ласка без купюр! Ми в салоні! А панове далі своє. Кошерна Камасутра.
Чому варто згадати Даніела Канемана, що помер нещодавно у віці 90 років. Не тому, що він лауреат Нобелівської премії. Не тому, що унікальний дослідник споживацької психології у сфері товарно-грошових відносин. Не тому, що це один із останніх поміж сучасних філософів, котрі були здатні охопити людську природу в цілому.
Трохи цікавого про «геніального полководця». Напевне, не всім це відомо. Але почнемо із сучасності… За наказом Шойгу з могили викопали кістки генералісімуса Олександра Суворова і возять по передовій у спеціальному броньованому ящику, аби «вселити бойовий дух» у свої війська…
Справді чорний гумор повсякдення… Нещодавно говорив із близькою подругою, фактично рідною людиною, бо наша дружба бере початок із безтурботного і щасливого студенства. Не пригададаю, як ми вийшли на тему негліже…
На 99 році життя упокоївся Ігор Рафаїлович Юхновський. Один із найбільших державотворців сучасної України. Перший раз я його побачив ще школярем на Донбасі 1991 року, як кандидата в Президенти України. Він приїздив із виборчим туром. Потім ми не раз з ним зустрічалися.
Час від часу мені якісь люди пишуть на сторінку у фейсбук і просять не матюкатися… Та я стараюся, ну, воно не виходе. Время таке… Взагалі-то, мій батько при мені ніколи не матюкався. Раз в житті я від нього почув слово «б-дь», і це вже коли я з армії прийшов. Не матюкалися зроду обидва діди.
Коли я чую вереск ображених губок про «НАТО всралося» — хочу нагадати: хто хотів захиститися від російського імперіялізму – ті ще в 90-х роках вступили в ЄС і НАТО, провівши стрімкі реформи, а хтось упритул до 2014-го був відверто проросійською державою, будував тут рускій мір, насолоджувався язиком і розграбував державу (досі).
11-й рік війни. А поміж нас досі не дійшли згоди чия це війна. Тільки в одному — це війна Путіна. А в усьому іншому такий розліт думок, що в купу важко зібрати. На параді 24 серпня 2014 року чинний Петро Порошенко назвав цю війну вітчизняною. По аналогії з російською традицією: «все на защиту Атечества». Назвав, а після одного Мінська, другого, третього згадування про рівень війни “вітчизняної” зникло з уст владців. Війна з сепаратистами. З терористами. З колаборантами.
З роками більше всього розчаровують дзеркало, ціни і аналізи. Тітка Роза сиділа біля вікна і розкладала старовинний чернівецький пасьянс «Імператриця Сісі». Зайшла сусідка.
— У тебе, Роза, якась фігня на обличчі.
— Це посмішка
— А я думала хліб знову подорожчав.
