Коло магазіну «Магнолія» діти хоронять мишу в землю. Викопали ямку і засипають. Мишу задавив кіт. Або машина. Діти знайшли її на дорозі. Може миша й просто сама здохла, бо їй це все обридло… Я підійшов, кажу: «Остання путь, остання путь, останняя дорога…». І зняв картуз…
— Хороша миша була, — сказала найменша дівчинка.
— Так воно вже є, дитино, — кажу. — Що ти зробиш?
Потім зайшов у «Магнолію» та спитав, чи нема в них, бува, лимона…
— Нема, — каже Ліля. — Може, буде в суботу…
Мені лимон потрібен на січас, а не на суботу! В суботу мені треба буде щось друге… Може помідор або апельсина, ікра копченого ляща чи пляшка якогось вина…
В будь-якому випадку ждать лимона до суботи, — легковажно й безвідповідально. Життя — коротке й бентежне. Миша — тому свідок…
Віталій Чепинога
