Вибачте, не можу промовчати. Нічого не скажу про Усика (хіба що коротко: перемога — чудово, вітаю. Радикальна зміна поглядів – ну, осадочок лишився, пов’язаний з РПЦ, але подивимося). Але портрет Олександра Мацієвського в поєднанні з дуже поганою поезією на його сорочці вразив.
Батько, ти мене чуєш, ми це зробили! — емоційно вигукнув Олександр Усик, до неба, вигравши бій. Батько українського боксера давно помер, але саме батько привів його до спорту та навчив перемагати. У Олександра вчора був потужний, та здавалося б, непереможний суперник. Тайсон Фьюрі.
Про ігровий варіант кіна, що присвячене будинку «Слово». Зображувати реальних письменників на тлі вигаданого сексота Акімова — хід в дусі соцреалізму, який повністю руйнує реальну картину тодішніх подій. За Сосюрою стежила його дружина Мурка, на Довженка клепала доноси його кохана жінка Юля Солнцева. Середовище самоз’їдалося: будь-хто міг донести на будь-кого.
Разом із кінцем Середньовіччя у Європі відбулися фундаментальні зміни – почався руйнуватися культурний код традиційного суспільства. Схоластичну філософію починає витісняти філософія номіналізму. А це вже не тільки зміна форми пізнання, а й фундаментальні трансформації співвідношення об’єкта і суб’єкта.
Зеленський попросив американців уточнити: що можна а чого не можна обстрілювати американською зброєю на території Росії. Кулуарні перешіптуванні Зеленський виніс на публіку. Схоже, по-іншому вже й не можна. Дуже дивна ця ситуація з допомогою від США. У давноочікуваному законі про допомогу Україні, Ізраїлю, Тайваню… ніде не зазначено: зброю з цього пакету можна використовувати тільки на території України.
Добре мати цілу купу котів навколо. Якщо почуваєшся погано — подивися на кішок, тоді тобі стане краще, бо вони все знають, знають таким, яке воно є насправді. Їх нічим не здивуєш. Вони просто знають. Вони рятівники.
Іван Безсмертний
Модне словосполучення «так це не працює» вживається поруч із іншими реченнями-паразитами, скажімо, «шоб ти панімал» та інше. Мова тяжіє до розмовної, відходячи від літературної та правильної просто тому, що літературу читають мало.
Є така штука, як особистий психологічний вимір часу. Моменти, коли ти провалюєшся у свою тільки для тебе відкриту часову нішу. Так сталося днями зі мною. Люблю ходити неходженими, або ледь помітними стежками, у високій траві чи в сутінках лісу. Словом, я заблукав.
Сьогодні на моїй сторінці у Фейсбук виникла ціла дискусія. Один чоловік мені каже: «Пишіть «гімно», а не «гівно» — так правильно». А йому відповідає жінка: «Та чисто ж таке!? У нас зроду казали гівно на гівно»… А потім хтось прислав посилання на наукові тлумачення проблеми.
Подивися кінострічку «Будинок «Слово». Нескінченний роман». Дуже гарне ігрове кіно. Наші актори із кожним новим фільмом стають усе виразнішими і переконливішими. Окремі ролі у «Слові» зіграні просто блискуче, і це не гіпербола.
