Старі фільми іноді вчать дечому. Взяти хоча б стару чорно-білу стрічку Олександра Довженка “Земля”. Там є епізод: вимучений життям селянин б’є по морді свого вірного коня, який не може більше тягти плуга. Конячі очі дивиться з докором на селянина. А в титрах написано прямою мовою: «Не туди б’єш, Іване»…
Це — ніщо інше, як хитро спланована провокація, сценаристи якої дискредитували найкращий український гурт в день їхнього ювілею, бо за ці 30 років на патріотичних піснях Океану Ельзи виросло кілька поколінь вільних українців. І одночасно дискредитували Збройні Сили України.
Я спізнився на виступ Оксани Стоміної в українському культурному центрі в Мюнхені, але встиг почути кілька її поезій і був вражений емоційною силою і красою, і поетичною довершеністю. І розповіддю пані Оксани про себе, про рідний Маріуполь, про долі друзів-військових та волонтерів, і її чоловіка, який вийшов разом із побратимами з Азовсталі, але досі в полоні.
Давно то було – у кінці 90-х минулого століття. Я тоді жила в містечку Мена. Писала. Не так багато, як хотілося, бо треба було виживати, самій ростити двох дітей. У мене на той час (1992 р.) вийшла одна-єдина книжечка «Так плакало дерево», яку мені видали як переможцю Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» . Саме так цей конкурс тоді (1991р.) називався.
Значить, тут Чепинога підняв тему Тарковського. З одного боку, він походить із України. З іншого боку, чітко заявляв про себе як русского і репрезентував русский мир. І хоча таке погане кіно під виглядом геніального знімали до нього і знімають тепер, чомусь слова “Тарковський” і “геній” — синоніми. Аргумент для захисників залізний: Тарковського таким визнали західні митці.
Дух кінорежисера Тарковського якось завітав до письменника Андрія Кокотюхи, і рєзко постав перед ним, аби злякати корифея. Голий, бридкий і м’ятєжний. В повітрі потужно пахло сіркою… Але Кокотюха не злякався, бо давно звик до регулярних візитів всякої нечисті.
Лікар, письменник, політик і посол. Все це про одну людину — Юрія Щербака, який сьогодні відзначає 90-ліття. Він корінний киянин і проза його урбаністична. Перша професія — санітарний лікар. Що й стане в нагоді при створенні «Зеленого світу». Його батьки ненавиділи комуністів, і було за що — брата КГБ звинуватило в націоналізмі і засудило.
Іноді питають: «Як ви шліфували свій стиль?» Хочеться сказати: «Я його відливав». Коли починав у журналістиці, тоді друковані рядки відливали на лінотипних машинах. Я весь час це бачив у друкарнях – заморених, засмальцьованих, із роз’їденими свинцем руками лінотипісток. Кожну нашу літеру, рядок, статтю вони набирали на масних клавіатурах – і короткі фрази лягали гарячими металевими плитками в блоки.
Мої інсайдери з Гідрометеоцентру України повідомили, що приблизно з 15 листопада до 15 лютого буде зима. Це якщо Верховна Рада у цей час не ухвалить рішення про відміну зими. Така вірогідність існує. Не 100%, але існує… Спочатку запанікував. Потім, коли вкусила в лоба величезна оса, заспокоївся. Намазюкав оцтом і заспокоївся.
Чому з усіх українців на Нобелівську премію висунули аж двох, і то один з них – Зеленський? Інших претендентів у нас нема? Другий номінант – Український рух пацифістів. Сама вперше чую про цю організацію, хоч на сайті в них цікавезно – метою вказано «ненасильницький спротив агресії рф». Ага, приїхали. Втім, мова не про них, власне, а взагалі про фрік шоу за назвою «Нобелівка».
