Category Archives: Ексклюзивна хвиля

Рідні мої бідні етнічні ідіоти. Все життя дивлюсь та дивуюсь, як гірко страждаємо ми всі від неволі, брехні й примусу. Як же нам усім тяжко постійно почувати себе обікраденими, недовченими й безпомічними. І як же вперто несемо через віки й століття нашу ірраціональну, нічим не підкріплену мрію про волю й достойний суспільний лад! І щоразу одне й те саме. От уже ніби й прояснилося, хто винен і що робити, – а виявляється, що пісня наша, невимовно прекрасна й тужлива, просто знову починається від початку.

Continue reading

Я міцно причинив за собою сінешні й хатні двері, навісив замка, але не замикав, бо в хаті спала мати, і пішов до річки купатись. Пахла акація, пахла прибита травнева грязюка, аж горло спирало, із двору пахла ще й свіжа соснова домовина, прислонена до стіни, чи то сніп чистого місяця. Він слався зеленкуватим світлом згори густо й напружено, наче кров у молодому серці. Світло збивалося, закудлувалося, знову розправлялося, але тримало мене під собою, ні на мить не випускаючи в темінь. З балочки озвалася якась пташина – так тонко, неначе по склу дзенькнула дощова цівка.

Continue reading

«Що швидше та більше допоможемо, то швидше Україна переможе». Так лаконічно висловилися провідні британські політики щодо агресії роzії. Справді, серед 7 головних загроз, які визначив мадридський саміт НАТО, роzія знаходиться на першому місці, акцентуючи на тому, що їх несуть саме авторитарні режими. Таким деспотичним, авторитарним, тиранічним режимом і є моzковія. Ганебно, але складником цієї загрози є також і білорусь, перебуваючи у військово-політичній інтеграції з ерефією. Оскільки ще до початку повномасштабного вторгнення в Україну вона проявила себе як ворожа нам країна, поплічник і співучасник держави-терориста.

Continue reading

Якщо Захід цього не зробить сьогодні – диявол завтра постукає у його двері… Без допомоги Заходу сценарій російсько-української війни був би, на жаль, інший. Ми, українці, безмежно вдячні країнам демократичного Заходу – насамперед США, Великобританії, Польщі, Литві, Латвії, Естонії – за допомогу і підтримку. Однак чому Захід – йдеться переважно про США – дає зброю для України обмеженими «порціями»?

Continue reading

… Сів і накрапав коротенькі мої спогади на прохання професора Київського університету імені Бориса Грінченка Василя Яременка… Отож, народився я давненько. Як писав Анатолій Пашкевич: «У прадавньому козацькому дворищі, у хаті з принишклими сволоками молода Нечепиха народила сина Василя…». Народила 1 вересня 1950-го року на Чернігівщині, у козацькому містечку Носівка, на Тишківщині. Це дворище Тишкевичів, батьків гетьмана Северина Наливайка. Хотіла мама дівчинку, тому я з дитинства на всіх фото у спідничках та карсеточках. Про спіднички не пам’ятаю, а пам’ятаю себе з того дня, коли вся Носівка плакала та страшенно ревів гудок цукрозаводу…

Continue reading

Сьогодні рівно три місяці, як я змінив кросівки на берці, тату-машинку на автомат. Три місяці, як почав звикати до постійного головного убору, найліпшими моїми друзями стали кава, сигарети та активоване вугілля. Всього три місяці (навіть менше) знадобилось, аби назавжди та кардинально змінити своє ставлення до життя, оточуючих, зрозуміти, що «вчора» вже нема, а «завтра» може і не бути взагалі. За цей короткий проміжок я зрозумів, що є насправді «повний п*здець» і як можна, тремтячи від страху в укритті під артобстрілами, реготати з життєвих історій та анекдотів.

Continue reading

Дивлюсь, що зараз в тренді «100 днів війни»… Ну, погнали. 100 днів війни, ми героїчно… Ні, не можу я так. Ми і так, на власній шкурі, відчули, що героїчно. Героїчно, до біса тяжко, з втратами, стомлені, виснажені, але нескорені тримаємо оборону і даємо п*здюлєй. Даємо. Поки що у притаманній нам манері — дати по морді і дивитись чи воно, падло, се не вспокоїло.

Continue reading

Вже на третій день перебування у гостинній німецькій сім’ї зі мною перестали няньчитись і позбавили «особливого ставлення». «…Отут холодильник – їж. Оно, електроплита – готуй, що забажаєш… А ще краще – не сиди вдома, а їдь або до Штуттгарта, або до Пфорцхайма… Відвідай музеї, погуляй у скверах, посиди у вуличній кав’ярні…». У німців не заведено сюсюкати до гостя, безнастанно подавати і прибирати за ним тарілки, зазирати в очі, переймаючись, як краще пригостити та де усадити… Навпаки, гість має знати своє місце…

Continue reading

Виступ Постійного представника України,
Надзвичайного і Повноважного Посла Сергія Кислиці
на засіданні Ради Безпеки ООН щодо ситуації в Україні
21 червня 2022 р.

Continue reading