Здрастє, прієхалі… Вихадітє, таваріщі малороси. Конєчная станція — Міністєрство культури!!! Це на моїй пам’яті вже втретє відбувається, щоб так глобально с аганьком на рівні держави і загальнонаціонального діалогу ініціювати примирення всіх з усіма.
У кожного народу є свої міфи. Без них немає культури, немає нації. В щасливій і трагічній долі українського актора і режисера Івана Миколайчука було все, щоб стати міфом не тільки національного, але й світового кінематографа, якщо б він жив не у закритому суспільстві… Дитинство у маленькому гуцульському селі в багатодітній родині, рання любов, рання слава і рання смерть.
Торік у вересні на Форумі видавців у Львові відбулася презентація нового роману-хроніки Марії Матіос «Букова земля», який з’явився у видавництві Івана Малковича «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Розповідаючи про теми, до яких ніхто не звертався, сюжетні лінії та основних героїв свого великого історичного твору, авторка наголошувала: «Я написала правду про тих, хто змінив хід історії…». Водночас попереджала своїх читачів, що їх чекає нелегке читання.
В певному і цілком збагненному сенсі село становить найвищу вершину серед соціальних досягнень людства. Я хочу поговорити про цей сенс, бо він сьогодні відкинутий далеко на узбіччя світового прогресу, а отже куди вищими нам видаються інші людські соціальні структури, такі як містечко, місто, держава, національність, національні та транснаціональні корпорації та багато чого ще.
Важко уявити, що має заповнити свідомість людини, коли страх стає буденністю. Швидше всього, що ніякої свідомості тоді більше не існує. Найперше, люди хотіли впевненості і заради неї працювали. Вони вміли працювати. А хто вміє працювати, той і відпочиває на повні груди. На Сумщині до революції, зі слів очевидців декотрі весілля на селі гуляли на п’ять поросят.
21 серпня 1968 року радянські танки увійшли в Чехословаччину для «захисту соціалізму від контрреволюції». А 20-річний німець з ФРН Хуберт Швайцер призначив на вечір 20 серпня у Празі побачення своїй коханій – ровесниці з України Любові Багреєвій… Хуберт закохався в неї у Чернігові. Приїздив у місто на Десні в складі молодіжної делегації. Був вечір дружби у Чернігівському педінституті. На нього прийшла зі своїми подругами і Любов Багреєва, яка навчалася у торговельному технікумі. Хуберт був зачарований дівчиною. Запросив на танець. Щось говорив. Але вона вивчала англійську і нічого не розуміла з його німецької.
Телефонний дзвінок раптом перервав розмірений «карантинний» ранок. Новина приголомшила: помер Анатолій Матвієнко… Не міг повірити. У пам’яті постав сонячний серпневий ранок 1999-го… Софійський майдан, старт у тисячокілометровий веломарафон гетьманськими столицями, містами і селами Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Полтавщини, Кіровоградщини, Черкащини…
Роблю учора ввечері на турецькому пляжі зарядку (типу дика наддніпрянська йога), нікого не чіпаю… Раптом з-за спини:
— Слава Україні!
— Героям Слава! — спершу відповідь, потім розгинаюсь, озираюсь…
Казах. Хлопець років 35-ти.
Довкруж океан скільки схопить погляд. Два береги — один десь там, де примарне щастя і нове життя, а другий — звідки відчалили. Там – пиз*ець! Голодомори, війни, гобліни, орки. Капітан веде пароплав до незнаного Берега Мрій, адже там є шанси. Позаду — шансів нема.
Влітку 1987 року на Київщині у редакції Рокитнянської районної газети «Комуністичний шлях» відбувся експеримент: цілий місяць газету і передачі районного радіо випускали дублери – студенти факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.
