Гарний подарунок на Новий рік отримала заслужена журналістка України, голова Асоціації ділових жінок Буковини, директорка Видавничого дому «Букрек» Дарина Туз-Максимець: в оприлюдненому днями списку лауреатів літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша є і її прізвище.
Сайт «Главком» оприлюднив текст інтерв’ю з Юрієм Макаровим — головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, в якому пан Макаров зокрема озвучив деякі питання, пов’язані з формуванням Комітету, а також поділився думками з приводу його діяльності.
Я не маю жодних претензій до Зеленського. Він – концентрована відрижка совєтської епохи. Злегка осиньожовтена, упакована в струнку водолазку, з поставленою дикцією і навиками читки з суфлера. Очікувано й дешево.
З-поміж кращих трубачів України його вважають метром. Сьогодні, у цю осінню листопадову днину, він народився. Те трапилося, каже, дуже давно… Літа справді «на осінь повернули»… Але музика не старіє! Олександр Сальников мешкає в старій частині Чернівців, в одному з ошатних двориків. Там і досі чи не щодня звучить труба. Її срібний голос чути іноді притлумлено, а часом – ніби їй немає ані меж, ані кордонів…
Щоразу, коли чую слово ГОСПОДАР, згадую Василя МАСТІЯ. Отака у моїй уяві родинна злука двох слів. Славного поняття і славетного прізвища. Бо добрих господарів у нашій таки збіднілій на люд Україні все ще, дякувати Богу і предкам, не перевелося, а проте таких, як Василь Мастій, можна порахувати на пальцях рук.
Ми довгі роки дружно імітуємо право і справедливість. Хіба що з перервою на Майдани та з тимчасово вільною зоною окопів. Мостимо собі у голови імітацію патріотизму, українства, свободи, демократії, законократії — і твердо спимо.
Це напрочуд цікава етнографічна тема. Криниці Буковини з давніх-давен приховують багато цікавих таємниць. В їхніх плесах віддзеркалюється народна звичаєва культура, про них створені легенди, перекази, казки, пісні і балади.
19 грудня великому Миколі Лукашу – 100 літ від дня народження. Згадує Юрій Логвин… «…Той столик в Ірпіні, за яким сидів Микола Лукаш, був схожий на ресторанний лише кількістю ніжок, на яких він стояв. Та й Микола Лукаш дивився крізь товстенні скельця невесело…
Чесно кажучи, йшов на цей форум з мимовільним упередженням. Покликала туди не стільки сама тема, скільки повага до знайомих шанованих українських науковців, які те поважне зібрання ініціювали і готували. Бо що за радість обговорювати чи забезпечить земельна реформа селянсько-фермерське господарювання, після того як влада вже благословила свій, «нібито-лібертаріанський» варіант земельного ринку?
Того року місяць Вересень у Чернігові був холодним і дощовим. Небесна вода потрапила у необачно залишену кимось чорнильницю. Чорнила скаламутились… І була того року якась дивна та покваплива редакторська рокіровка в паперових газетах стародавнього міста.
