Минулий польський уряд воював за минуле. І програв, поляки не захотіли в Середньовіччя. Нинішня блокада – це про сьогодення і майбутнє. Так, польські протести є складовою загальноєесівського сільськогосподарського процесу: працювати мало – отримувати багато, сільське господарство – не бізнес, а дотаційна галузь. Водночас, проблематика є глибшою, аніж здається.
Мені здається, що історія з польськими фермерами – це серед іншого наслідок політики ЄС з регулювання ринків. Я коли вперше про це почув, то був дуже спантеличений. Там фермерам (припускаю, що не лише їм) і не лише в Польщі доплачують з бюджету ЄС за те, щоб вони не вирощували певну продукцію. Розумієте?! Їм платять не за роботу, а за те, що вони роботу не виконують.
Схоже, що ці останні два роки наші дипломати середньої і нижчої ланки не протринькали даремно, а й дещо зробили: «Росія пригрозила розірвати дипломатичні відносини з «недружніми країнами» у відповідь на конфіскацію $300 млрд резервів Центробанку»! Російська влада обмірковує можливість розриву дипломатичних відносин із “недружніми” країнами у відповідь на конфіскацію $300 млрд резервів, яка готується на Заході.
Розпочався другий етап так званної «земельної реформи», який надає право купувати землю юридичним особам, зареєстрованим в Україні до 10 тис. гектарів землі сільськогосподарського призначення. Іноземці поки що купувати землю в Україні не можуть. Але це справа часу. Компрадорська сутність цієї влади не повинна викликати жодних ілюзій — продадуть та вкрадуть все, що тільки можна.
Знаю, що це декому не сподобається. Але мушу сказати про волонтерів і правду ЗСУ. Пропоную зупинитися з безконтрольними донатами!!! Нас обкрадають не лише шоу-мен із прізвищем на П. та іже з ним. Волонтери як піран’ї перебивають у соцмережах свою ніби-то допомогу офіційній.
Я підтримую Польщу. Україні треба думати і виробляти борошно, а не пхати дешеве зерно в Європу і штучно руйнувати їхні економіки. Вони не можуть конкурувати з нашими цінами, бо вони там людям платять гроші, а не копійки, як ми.
Справа Коломойського цікава і непересічна, у ній багато питань і мало відповідей. Це точно не справа про банальне шахрайство з метою прибутку. Це, радше, історія про те, як чоловік йшов до успіху, мов у відомому мемі, але трохи не підфартило. Варто розуміти, що крадіжка коштів, в якій звинувачують Коломойського — юридично і фактично відбулась у його власного приватного на момент крадіжки банку.
Нічого не викликає такого дисонансу у душі, як вигляд хлопчика, який на міській вулиці самотньо грає на скрипці, старанно виконуючи те, чому вже встиг навчитися у музичній школі, його коробочка з надписом «збираю на ЗСУ» і сквери та вулиці, котрі сьогодні ремонтують та асфальтують, як з гарячки. Вигрібаючи з місцевих бюджетів страшні суми. На тлі всенародного зубожіння, коли люди несуть своїм захисникам останню копійку. У війну, результати якої ще дуже покриті кривавим туманом.
Саміт НАТО у Вільнюсі однозначно не виправдав навіть поміркованих сподівань українського суспільства. Нічого проривного. Ті ж справедливі, але відмовні вимоги щодо подолання корупції, судової реформи, чесного декларування статків та прозорої економіки. Крім усього, необхідне і одностайне рішення всіх країн-партнерів. А це знову довга дорога в дюнах…
Українці унікальні. Весь світ біля екранів телевізорів захоплювався тим, як під російськими обстрілами із затоплених сіл українці, крім людей, рятували собак, котів, коней, кіз, корів, курей, косуль, білок, їжаків… Ризикуючи власним життям. Прості люди з різних країн були з нами. ООН — бозна з ким.
