Суспільство

Сучі сини і дочки

Ви ніколи не приїдете з осоружної рашки на могили батьків, ви ніколи не побачите рідне, бо рід вас уже прокляв… Ви — ніхто, бо вас не чути й не видно… Зневажаю! Звертаюсь до вас, сучі сини й дочки! Ті, що пихато з’їжджалися щоліта попити свіжого молока й пожерти молодої картоплі в батьківській хаті. Що звисока дивились на тих, хто сіяв, орав, зберігав…

Коли ж ви зрадили?!

Чи тоді, коли залишались паршивими прапорщиками? Чи тоді, аж тоді, коли записували своїх дітей руськими? Чи тоді, коли так поблажливо патякали: а що ми тут бачили…

А ти, офіцерня без гідности й чести, вивчена вбивати й не навчена совісти! Ти віддаєш честь прапору, який в аватарці виставляєш у день нападу на твою Вітчизну… А в тебе там ще жива мама, якій не поталанило вмерти до твоєї ганьби! Що ти думаєш…

Зреклися свого, а чужому ви не треба.

У нас сонце встає над Чутянським лісом, а викочується в Мамаїв яр. Так було завжди, і так буде! Ви у чужих В’ятках, Вологдах, Воркутах, Сахалінах, Нижніх Новгородах будете чужинцями завжди, бо ви прокляті місцем свого народження…

Ви маєте якісь там квартири — але не маєте храму в душі; у ваших жилах жидєнькі щі, а не козацька кров… Ви не вийшли проти війни. Але ми й самі вистоїмо. Ви не зупиняєте хворого бункерника, який плює на світ — гріш вам ціна.

Автор невідомий

1 Коментар

  1. Анатолій Пінчук

    Так тихенько та непомітно пройшла ця стаття «невідомого автора»… НІДЕ НЕ ЗУСТРІВ ПОШИРЕННЯ!
    Страшна тема, всі мовчать! Бо, мабуть, у кожного другого є ТАМ родичі та близькі… Нещодавно розмовляв з одним таким, що йому війна в Україні, для нього головне, як там мій брат, що проживає вже багато десятків років десь у ведмежому кутку на Півночі! З 24. 02. 2022 немає зв’язку… ОТАКЕ ГОРЕ! (Мабуть, прапор у відставці).
    А ті чужинці, що раніше зрідка приїздили, як пихато вони себе ведуть! МОВУ вже забули.. Бо вони вже «почті русскіє», а якщо розібратись, то НІХТО.
    ЯК СКАЗАВ КОЛИСЬ ВІДОМИЙ СОВЄЦЬКИЙ ПОЕТ (мать русская, отєц юріст) — А ТАМ НА ЧЄТВЄРТЬ БИВШІЙ НАШ НАРОД!

Залишити коментар до Анатолій Пінчук Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *