Я така безнадійно сумна.
Не втішає і мудра фраза:
“Все мина, все мина, все мина…”
Вже нема для минання часу.
З тим, що “слава Богу!” мине, –
однесе і мене…
Ну, а все-таки щось та мине,
не торкнувши нітрохи мене.
Напишу непопулярне: я не надто вірю в поетичну чи літературну дипломатію. Мене будь-яка реклама не надто переконує. Вірю натомість у те, що українські письменники і письменниці таки створять колективними зусиллями (частково їм це вже вдалося) такі умови, коли з’являться літературні твори, які скажуть читачам у різних країнах про українців більше, ніж заангажовані новини у різних ЗМІ — не тільки пропагандистських російських.
Мені весь час пропонують (ба, навіть пхають) слухати, дивитися, читати одкровення українських ліберал-економістів: Пекар, Кущ, Кухар, Милованов… Всі вони мають вчені ступені. Багато статей і книжок. Їхня присутність в теле і ютуб-студіях просто зашкалює. Журналісти-ведучі просто мліють перед авторитетом гостей, демонструючи свою абсолютну нездатність опонувати демагогам з ученими ступенями.
Середина 80-их років минулого століття. Січень. Мороз під 30 градусів і кількаденна заметіль. Я кореспондент обласної газети, змушений їздити Сумщиною в пошуках потрібного матеріалу. Тому суботу і неділю чекав, як порятунку – у тиші і спокої почитати, написати нові вірші, просто перепочити від суєти.
Проект Стамбульских домовленностей (від березня 2022 року), опублікований в німецькому виданні «Ді вельт», викликав сплеск обурення і в Україні, і в Росії. На болотах міцно напосілися на Путіна, який повернув Крим в сферу обговорення. У нас же ті, хто завжди всіх перемагає однією лівою, звинуватили команду Зеленського в зраді.
Сонце вчора звечора передбачливо завело собі будильник на 5.32. Травень прокинувся на кілька годин раніше. І мене розбудив. Точніше, термосити мене почали спогади з минулого століття, коли Першотравень був значно червонішим і значно зеленішим. А що ви хотіли? Адже, коли тоді двадцять чи трохи більше років, цей червоний день календаря дійсно видається значно червонішим.
28 квітня на 87 році життя помер академік Петро Толочко. Якось політик Хілон зі Спарти, в VI ст. до н. е., сказав “Про мертвих або добре, або нічого, крім правди” і цей вислів перетворився на крилатий. Тільки часто його спотворюють. Так от, ось вам правда. Звісно, можна не погоджуватися, це як то кажуть, особиста думка, але прочитайте, це важливо.
Ми навіть не пробуємо навести порядок в нашому інформаційному просторі. Вже майже рік посада міністра культури й інформполітики вакантна. Причина? Вважаю та ж сама, що й і в інших сферах державного управління – невміння і не розуміння значення управлінських кадрів. Радник офісу президента Сергій Лещенко сказав, що Телемаратон закривати не можна, бо в країні настане медіа-хаос…
Ризикну припустити, що тітоньки-вартові у привокзальних туалетах краще за будь-які найвигадливіші соціологічні дослідження засвідчують справжнє ставлення суспільства до ЗСУ і людей у військовій формі.
За поребриком уже не приховують своїх намірів змістити у будь-який спосіб після 5-річчя інавгурації (20 травня) непоступливого і впертого очільника української влади. І п’ята колона уже на старті. Це, так звана, опозиція, яка асоціюється з прізвищами Порошенко і Тимошенко.
