Що таке наша війна для країн Заходу? Більшість з них називає це проксі-війною. Слово “проксі” (від англійського слова proxy) означає “посередник”, “замісник” або “представник”, який діє від імені іншої особи, організації чи держави. Воно використовується для опису ситуацій, коли одна сторона уповноважує іншу діяти від свого імені або замість себе. Найвідоміші з недавніх – в’єтнамська і афганська війни.
Багато пишуть про творчість Клавдії Петрівни. Чимало присвячено зовнішності, роздумам про поп-культуру в цілому, про українізацію естради і тому подібне. То все добре, але не має жодного відношення саме до творчості Клавдії Петрівни. Клавдія Петрівна — не «типове явище естради» і не «ще одна Альона Альона».
Здається, я чув усе і мене в цьому житті нічим не здивуєш. Я прослухав пісні Клавдії Петрівни. Деякі треки навіть по кілька разів! Ні, вибачаюся, я не прослухав, а уважно промоніторив ці треки, бо слухання — це щось інше: це цікавість, відкриття чогось справді нового, насолода від процесу… Але тут ідеться про зовсім інші речі. Втім, усе по порядку.
В гуртожитку факультету іноземних мов Чернівецького університету дівчата не боялися ні чорта, ні деканату, а Вані-Черепа – так. Йому би грати монголо-татарське іго чи хоч Солов’я-розбійника в кіні: хлоп — богатирського зросту метр п’ять з табуретом, з непропорційно довгими жилавими руками і безмежним нахабством. Талановитий випускник чи то інтернату, чи дитбудинку; на престижний «ін’яз» вступив без батьків і блату, але й без тягаря моральноетичних стандартів.
Був у рідному Хусті. Призупинився біля Тиси. І знайшов на обмілині свій босоногий слід далекого-далекого літа. Хмари налляли в нього дощову воду. Нахилився і побачив себе тогочасного – стриженого «під бокс», із чорнильною плямою за вухом і м’ятим червоним галстуком. І губи ворушать слова завданого напам’ять вірша:
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє.
Наші дрони атакували Раменскоє, одну з московських околиць. Тільки зараз прочитав назву цього місця. І згадав: я ж там був! 1993 рік, коли чимало ніжинців возили харчі «на Москву», я вирішив теж поїхати. Нагальної потреби не було, я працював у «Смолоскипі» і мені платили нормально. Просто всі ніжинські друзі їздили.
Думав, що через 10 років війни таких розумників у нас стане менше. Ні, неубіваємий психотип: а ви знаєте настільки ризикованою є операція в Курській області?! Нас там оточити можуть. Котел влаштують. Капітулювати змусять… І ці, як їх називав Салтиков-Щедрін «премудрі пічкурі», чіпляють поряд зі своїм прізвищем слово “аналітик” чи “експерт”. Тобто не якась бабуся з Мотовиловки.
Цю ніч я спав за дві ночі. Дебати між Трампом і Гаріс, які один з аналітиків з оточення 5-го президента України пізно ввечері назвав найважливішими в історії людства, я не дивився і навіть дивитися не збирався. Нічого важливого для історії людства там не відбулося (як свідчать ранкові коментарі і цитати) і відбутися не могло. Як на виборах в Україні в 2019, так і на виборах -24 в США, мого кандидата, за якого я б дуже уболівав, не було і немає.
Ну, що, є серед українців ще мазохісти? Хто дивиться футбол? Після гри з Албанією я думав, що бачив дно. Але вчора знизу знов постукали. Україна – Чехія — 2:3. Чергова поразка. Це не футбол. Це – банальне відбування номера. Це те, що називається “здавати гру”. Класика. Там трохи, майже непомітно не добіг, тут ніжку не поставив, там на пару сантиметрів пас недодав. Ну, це ж видно, коли боротьбу та гру лише імітують.
Назавжди залишитися в школі домініканок поблизу Відня,
Молитися виключно українською, сестрам на подив.
Після вечірні іноді писати послання рідним,
Питаючи, як їх здоров’я, і як зродили городи.
Ходити щодня на ринок по Schlo&bergstra&e,
Звикнути до достатку, купити авто,
Жити з собою в злагоді, складаючи дяку Спасу
За те, що все вийшло добре. Й раптом,
