«Коли життя і мистецтво говорять про одне й те ж саме, то котресь із них стає зайвим. У нас нині нема золотого храму літератури; є багато капличок, до яких забігають не помолитися, але повиставляти свої статеві органи представники різних конфесій младолітературних: “бу-ба-бісти”, “дегенерати”, постмодерністи і т.д. Віршомази нині агресивні до неможливості” (06.01.96);
«Як виростеш, Ладзю, шобис мав три анцуґи», — казала мені баба Ганна, коли я ще ходив пішки під столом. Чому саме три, я не допитувався, але бабине побажання запам’яталося. Не тому, що бабу Ганну треба було слухати, як це робила вся родина, — за Польщі вона єдина у великій селянській сім’ї закінчила аж цілих три кляси польської школи.
У публічний простір просочилася інформація про закритий меморандум керівництва ЄС, який офіційно передано керівництву Угорщини. Головна суть меморандуму — дії Угорщини щодо одноосібного блокування певних рішень ЄС є порушенням принципів колективної безпеки і загальних принципів ЄС.
Спершу мені стало дуже сумно, коли прочитав, як і всі, кого це цікавить, про Валерія Шевчука… Видатний письменник у дуже поважному віці, що має деменцію, і родина помістила якого в будинок престарілих. Сім’я оголосила збір коштів на його лікування, але втрата пам’яті не лікується… Потім, коли прочитав лемент дочки — засумнівався в її правоті. А вона, нагадаю, звинувачує своїх сестру та матір в нечулості.
Люди, це ваші батьки!!! Це відомі, шановані творці, які зробили для України і українців багато гарних справ: написали сотні чудових поезій і літературних розвідок, підняли вікові пласти історії… Тому, що Господь послав їм для цього такий талант, бо саме їх визначив для цієї земної місії. Люди оцінили їхню працю і талант своїм пошанівком і найвищими преміями.
Кілька днів тому Оксана Таран написала, що письменник Валерій Шевчук потребує допомоги. Він хворий і немічний, мешкає в Ірпені, в будинку для письменників. Настільки мені відомо, люди доволі швидко накидали якусь пристойну суму грошей…
Це – мій тато, Валерій Шевчук. Відомий письменник, фактично класик, лауреат Шевченківської премії і десятків інших премій, почесний доктор Могилянки і ще декількох університетів, кавалер якихось там орденів і т.д. і т.п. Він радіє сонцю і тому, як гарно відкидають дерева тіні на сніг у парку, бо він вперше за місяць вийшов на прогулянку. Дарма, що пройти зміг тільки якусь сотню кроків… Дякує мені, що привезла до парку…
21 рік тебе, Набока, немає на землі. Це якийсь дивний скрегіт колеса машини часу — 21 рік… Ти б не впізнав мене, певне, якби стрів на вулиці. Ще й на вулиці свого імені — бо рівно через 21 рік у Києві дарницьку вулицю імені уральського автора Бажова перейменували твоїм іменем. «Ти гоніш», — сказав би ти, якби я підійшла й розказала тобі про це, ну й про те, що це я перед тобою.
Такого безглуздого перельоту на південь як цієї зими, чернівецькі птахи ще не робили. Тому і я живу на контрастах. Фотографуюся лише з красивими жінками. В центрі, обійнявши обома руками найближчих. Так контраст більш вражаючий.
Будь-яке суспільство завжди оперує з культурно-світоглядними кодами. Іноді відкрито, а іноді приховано. Адже світогляд це система уявлень кожного з нас про навколишній світ, його сутність, його устрій, а також ієрархія цінностей, яка з неї походить.
