Category Archives: Ексклюзивна хвиля

… Сів і накрапав коротенькі мої спогади на прохання професора Київського університету імені Бориса Грінченка Василя Яременка… Отож, народився я давненько. Як писав Анатолій Пашкевич: «У прадавньому козацькому дворищі, у хаті з принишклими сволоками молода Нечепиха народила сина Василя…». Народила 1 вересня 1950-го року на Чернігівщині, у козацькому містечку Носівка, на Тишківщині. Це дворище Тишкевичів, батьків гетьмана Северина Наливайка. Хотіла мама дівчинку, тому я з дитинства на всіх фото у спідничках та карсеточках. Про спіднички не пам’ятаю, а пам’ятаю себе з того дня, коли вся Носівка плакала та страшенно ревів гудок цукрозаводу…

Continue reading

Сьогодні рівно три місяці, як я змінив кросівки на берці, тату-машинку на автомат. Три місяці, як почав звикати до постійного головного убору, найліпшими моїми друзями стали кава, сигарети та активоване вугілля. Всього три місяці (навіть менше) знадобилось, аби назавжди та кардинально змінити своє ставлення до життя, оточуючих, зрозуміти, що «вчора» вже нема, а «завтра» може і не бути взагалі. За цей короткий проміжок я зрозумів, що є насправді «повний п*здець» і як можна, тремтячи від страху в укритті під артобстрілами, реготати з життєвих історій та анекдотів.

Continue reading

Дивлюсь, що зараз в тренді «100 днів війни»… Ну, погнали. 100 днів війни, ми героїчно… Ні, не можу я так. Ми і так, на власній шкурі, відчули, що героїчно. Героїчно, до біса тяжко, з втратами, стомлені, виснажені, але нескорені тримаємо оборону і даємо п*здюлєй. Даємо. Поки що у притаманній нам манері — дати по морді і дивитись чи воно, падло, се не вспокоїло.

Continue reading

Вже на третій день перебування у гостинній німецькій сім’ї зі мною перестали няньчитись і позбавили «особливого ставлення». «…Отут холодильник – їж. Оно, електроплита – готуй, що забажаєш… А ще краще – не сиди вдома, а їдь або до Штуттгарта, або до Пфорцхайма… Відвідай музеї, погуляй у скверах, посиди у вуличній кав’ярні…». У німців не заведено сюсюкати до гостя, безнастанно подавати і прибирати за ним тарілки, зазирати в очі, переймаючись, як краще пригостити та де усадити… Навпаки, гість має знати своє місце…

Continue reading

Виступ Постійного представника України,
Надзвичайного і Повноважного Посла Сергія Кислиці
на засіданні Ради Безпеки ООН щодо ситуації в Україні
21 червня 2022 р.

Continue reading

Збагне біла заздрість біль наших утрат/ І втішить у годину біди/ А чорная прийде, обійме, як брат/ Але порадіє завжди/ У білої заздрості — друзі і день/ У чорної — крик самоти/ Між ними ніколи не звести мости/ Між ними — довічна дуель! 12 червня — День народження Андрія Демиденка! Дай, Боже, радості, Світлої радості Кожному серцю і кожному дому!

Continue reading

Увечері, радше надвечір’ї, Київ раннього літа такий непевний, як і до війни. Зокола ще наче б тут видніється, а всередині засклених осель віддає скривавлено-червневим задзеркаллям. І збагни, що там коїться-діється у помешканнях здебільшого панельних будинків. Хисткі ж, як і їхні пожильці… Київ – се не його мешканці. Київ – се священний соборний знак.

Continue reading

Бельгійський українець чи український бельгієць? Автор десяти симфоній і вічного шлягера «На долині туман» Борис Буєвський відзначає сьогодні його славні 87 літ! Завдяки «гуманній» радянській владі, пройшов тернистий шлях, з якого не звертав ніколи! Радянська влада заблокувалавсю творчу роботу композитора. Це спричинило страшний емоційний удар творчій, талановитій людині. Бумерангом вдарило по здоров’ї композитора — за короткий час став інвалідом першої групи по зору. А 1989 року втратив зір.

Continue reading

У нещодавній доповіді американського аналітичного центру New Lines Institute for Strategy and Policy та канадського Центру з прав людини імені Рауля Валленберга, в написанні якої брали участь 30 провідних правників з питань геноциду, зазначено, що роzzія, ведучи війну, скоює дії, спрямовані на знищення українського народу. Очевидні порушення нею Конвенції ООН про попередження злочину геноциду та покарання за нього. Не вперше! Адже стаття 2 Конвенції стала антиосновою державної політики моzковії, мета якої — знищити українців як національну, етнічну спільноту.

Continue reading