У мене було безліч дядьків (по троє братів у батька й мами), я їх усіх любив, бо вони були дуже різні, але мали спільну ознаку – любили мене, хоча й кожен по-своєму.
Мій дядько Гриць
Category Archives: Ексклюзивна хвиля
Не наздогнати і не втекти…
Історія, що все не зважувався вносити до картотеки, хоч проминуло відтоді чи не сім років. І тепер нишком сподіваюся, закінчиться в ручці паста, хтось мене кудись покличе, щось інше скоїться – так-таки не хочеться згадувати.
Фетиш-премія або Дегенеративне задзеркалля
Ім’ям Ісуса Христа хрестоносці прикривали геноцид мусульман під час хрестових походів. Папа Римський визнав провину Церкви перед арабським світом, покаявся за злодіяння. Ісус Христос не винуватий в чисельних жертвах мусульман…
«Дзеньки-бреньки» напередодні письменницького з’їзду
Микола Гоголь сидить в студених Небесах на хмарці, обома руками притискає до очей морський бінокль, дивиться на «дзеньки-бреньки» українських письменників, потім опускає на шворку той бінокль, смачно затягується «косячком» і… шарпанина на Банковій, 2 у Києві його більше «вставляє», ніж «косячок»…
ВІЧНЕ
Це пір’їна перелітного птаха, що впала на мур і на мить зігріла холодний камінь. Це барви маминого квітника, які Господь зібрав із цілого світу, щоби справити тризну літу. Це засохла краплина молока на соскові молодої матері.
Зимовий Сиворівський Яр
Зараз аж вуха закладає від тої зимової тиші в моєму яру.
Але колись воно було зовсім не так. Вийдеш і зразу бачиш гарненькі хати біля самої річечки. Там жила і Тонька Лушина, і Ганька Гендзелеєха, і Верка Гоцьова…
Чорна як ніч, гаряча як вогонь, солодка як поцілунок
Мої справжні стосунки з кавою почалися пізно, коли мені було вже далеко за тридцять. Бо хіба то стосунки, коли ще в шкільні роки, начитавшись десь поетичних текстів про те, як споживають каву літературні герої, я купував її в районному гастрономі.
Четверо і рок-н-рол
Нас було четверо.
Віталька, Санька, Вітька і я. Ми дружили і нам ніколи не було сумно. Збираючись ввечері в кар’єрах, подалі від хат, ми курили самосад чи крадені бички, які збирав на чорний день в банку батько Віті.
Православ’я головного мозку
Кожного року саме 1 грудня оприлюднюю в соціальній мережі цей не свіжий, але достобісу актуальний текст. Підозрюю, ще не один рік він буде актуальним…
На хутір, до кобзаря
Про Ігоря РАЧКА я чимало чув під час навчання у майстрів Кобзарського цеху. Вдалося мені послухати його співогру із записів в мережі інтернет та з аудіозразків, люб’язно наданих Олексієм Вертієм.
