Трохи про українську вишеньку на експортному тортику. Але спершу про класичні ягоди. Бо українська суниця теж може прикрасити найвишуканіший торт на будь-яких закордонних столах. Напевно, не всі бачили знаменитий фільм Іргмана Бергмана «Сунична галявина». Так ось, Україна завдяки Богові і географії — суцільна «сунична галявина». І не лише сунична.
… Нацкомісія з енергетики та тарифів на засіданні 26 травня ухвалила заборону на імпорт електроенергії з Білорусі та Російської Федерації до 1 жовтня 2021 року…
… З Борисполя вилетів черговий чартер з нашими співвітчизниками до Великобританії. На борту більше ста людей. Вони полетіли допомагати британцям збирати весняний врожай. Власне не допомагати, а збирати врожай! Цьому передував аналогічний чартер з нашою «рятувальною командою» до Фінляндії на збирання ягід!
Сьогодні Україна імпортує з Ефіопії зелень: кріп, петрушку, селеру, навіть редис, а це традиційні українські городні культури. Це при тому, що українські фермери все активніше вирощують руколу, спаржу, понад 6 видів салатів та інші, ще донедавна незвичні для нашого столу культури. Ми вирощуємо тисячі тон тепличних грибів, і це не тільки печериці, а й зовсім екзотичні китайські гриби.
Зеленський знизив ціну на газ для населення… Протер очі. Ні, не здалося. Я тверезий і не сплю. Президент Зеленський просто перед усім народом: «Дивіться, як я можу!» Цитую: «Ринкові ціни на сьогодні завеликі, особливо якщо зважати на пандемію. Ми як держава повинні стояти на захисті своїх громадян, а це означає – в економічному плані теж».
У радянський час то був великий празник – День працівників сільського господарства. По селах різали свиню і не одну, варили, пекли, відкопували на городі… первак! На передовиків від правління колгоспу чекали подарунки – відріз на плаття, ватяна ковдра або годинник настінний чи наручний, радіола «Сєрєнада»…
До якого села не ввійдеш, не в’їдеш – роздолля картопель. Головна їжа українців! І худоби також. Насамперед, свиней. Вважається, що за статистичними даними, на кожного жителя держави ми споживаємо щорічно від 140 до 148 кілограмів «другого хліба» на душу. В Івано-Франківській, Житомирській, Рівненській, Львівські та Вінницькій областях цей показник сягає ще більше –183-189 кілогамів.
Хтось підрахував, що у великій територіально Чернігівщині, в господарствах селян утримується майже 30 тисяч кіз. Але це за статистикою на вже далекий 2014 рік на 1 січня. Треба завважити ще й таке: весною-влітку, після розтелів поголів’я кіз зростає до 75-80 тисяч. Козенята швидко набирають вагу, і відтак великий відсоток їх іде на м’ясо.
Черецьке – невеличке село в Городнянському районі на Чернігівщині. Нині тут мешкає трохи більше 30 селян. Проїжджаючи Черецьке, я був подивований, уздрівши жінку, яка прала у водоймі білизну. Думав, подібне відійшло у минуле! А тут, у віддаленому селі, оточеному лісами, немов 50 років тому жінка вимахувала хвацько прачем, аж луна віддавала на увесь куток.
У селах Пролетарська Рудня, Грабівка, Мекшунівка Ріпкинського району на Чернігівщині є свої пасовиська. Аж чотири їх на три села – луги називаються Хуторище, Тарасевичка, Гала, Вигон. На кожному з них ще не так давно випасали сільські череди. Тепер же на три населені пункти – одна череда. В ній — лише десять корів. Та й тих скоро поменшає.
